Абрагамович, Зиґмунт


Абрагамо́вич, Зи́ґмунт (пол. Zygmunt Abrahamowicz; 20.02.1923, с. Залуква, тепер Галицький район Івано-Франківської області, Україна — 13.12.1990, м. Варшава, Польща) — історик, орієнталіст, тюрколог, перекладач. Писав польською, німецькою, караїмською мовами.

Абрагамович, Зиґмунт

(Zygmunt Abrahamowicz)

Рік народження 1923
Місце народження Залуква, Галицький район, Івано-Франківська область, Україна
Рік смерті 1990
Місце смерті Варшава, Польща
Місце поховання Краків, Польща
Alma mater Ягеллонський університет, Краків
Місце діяльності Інститут історії Польської академії наук, Варшава
Напрями діяльності історія, переклад, тюркологія

Життєпис

Народився в сім’ї слюсаря. Мати, Девора Морткович, походила з луцьких караїмів. Був найстаршим у сім’ї, де виховувалося четверо дітей. Рано втратив батька.

1928−1935 навчався в польській школі м. Галича.

1935−1939 навчався в гімназії м. Станиславова (тепер м. Івано-Франківськ). 1939−1941 навчався в Галицькій середній школі.

1944 під час Другої світової війни потрапив на примусові роботи до Німеччини. Після війни оселився в Польщі.

З 1947 вільний слухач факультету філології Близького Сходу Варшавського університету на курсі під керівництвом тюрколога А. Зайончковського.

1949 склав іспит, а 1950 перевівся до Ягеллонського університету.

1951 здобув ступінь магістра за дослідження «Подорож Евлії Челебі до Криму 1666 р.».

1952–1976 працював архівістом у Головному архіві давніх актів (м. Варшава), у Державному воєводському архіві (м. Краків).

1967 захистив докторську дисертацію «Хаджи Мехмет Сенаї з Криму. Історія кримського хана Іслам-Гірея ІІІ (до весни 1651 року)» у відділі філології Ягеллонського університету.

1976–1988 працював в Інституті історії Польської академії наук (м. Варшава). Досліджував історію Туреччини, перекладав староосманські писемні джерела.

Похований на Раковецькому цвинтарі (м. Краків).

Діяльність

Друкувався в наукових виданнях Польщі й за кордоном. Перекладав, досліджував і видавав:

  • турецькі, кримськотатарські та перські джерела 17 ст., що стосуються історії України та Польщі;
  • листування між Польщею та Османською Портою, Кримським ханством;
  • кримськотатарський літопис, у якому зафіксовано події 1644–1654, зокрема, участь хана Іслам-Гірея ІІІ у війні з Польщею на боці України.

Автор перекладу подорожей мандрівника 18 ст. Е. Челебі (переклад опису подорожі до Криму, добір документів, вступне слово, науковий коментар).

Наслідком зацікавленості турецькою історіографією, зокрема, історією зв’язків Польщі й Туреччини, стала праця «Кага Mustafa pod Wiedniem» (1973), в якій використано мусульманські джерела віденського походу 1683.

1989 за його участю (вступна стаття, обробка матеріалу) вийшла книга орієнталіста І. Петрашевського «Uroki orientu» про 10-річну подорож на Схід, в якій описано життя, звичаї й культура Туреччини та Сходу загалом у 1830-х.

Працював до останніх днів життя. За два тижні до смерті, у день, коли його поклали в лікарню, закінчив роботу над перекладом «Гамалії» Т. Шевченка й передав його у видавництво.

Українська складова

Переклав караїмською мовою (галицько-луцький діалект) поему «Гамалія» та вірш «Заповіт» Т. Шевченка, який уперше опубліковано в антології «Тарас Шевченко. «Заповіт» мовами народів світу» (1989).

Цитати

Сондраги́ клегі́м

Елсе́м, достла́р,

Болсу́н ґері́м

Кен да авла́к ерлерінде́

Укра́йнанин, ол сівімлі́м,

Кен тізлері́

Кі керінґе́й,

Ол Дніпрону́н екірмеґі

Ба́рца анда́н есітільґе́й.

Укра́йнадан

Кен тенґізґе́

Дусма́н кани́н ол ельткенде́

О́лвахтин мен — айта́м сізґе́ —

Тізні́, тавни́

Мен калдири́рм

Да Йогарги́ Тенрімізґе́

Уца́рмен мен да я́лбарирм —

Тек га́лі мен

Бі́лмейм Ати́н...

Сіз і́зніз кул буговлари́н,

Те́кніз яма́н дусма́н кани́н

Да азатла́р

Янги́ дорда́

Унутмаґайсіз сіз мені́,

Якси́ тутка́йсіз сагинцта́.
— (Шевченко Т. «Заповіт» мовами народів світу. К., 1989. С. 63. Переклад галицько-луцьким діалектом караїмської мови З. Абрагамовича).

Праці

  • Nazim Hikmet, Pieśń pijących słońce: poezje, wybór Małgorzaty Łabęckiej-Koecherowej, oprac. i wstęp. Bogdana Ostromęckiego, tł. Małgorzata Łabęcka-Koecherowa, Marceli Antoni Wasilewski i Zygmunt Abrahamowicz, Warszawa: Iskry, 1956.
  • Katalog dokumentów tureckich. Dokumenty do dziejów Polski i krajów ościennych w latach 1455–1672. Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1959. 362 s. (у співав.)
  • Księga podróży Ewliji Czelebiego. Warszawa : Książka i Wiedza, 1969. 476 s. (у співав.)
  • Senai Mahmed z Krymu Historia Chana Islam Gereja III. Warszawa : PWN, 1971. 202 s.
  • Kara Mustafa pod Wiedniem. Źródła muzułmańskie do dziejów wyprawy wiedeńskiej 1683 roku. Kraków : Wydawnictwo Literackie, 1973. 412 s.
  • Die Türkenkriege in der historischen Forschung. Wien : Franz Deuticke, 1983. 184 s.

Література

  1. Dubiński A. Zygmunt Abrahamowicz 1923–1990 // Przegląd Orientalistyczny. 1991. Z. 1−4 (157–160). S. 175–178.
  2. Dubiński A. Zygmunt Abrahamowicz 1923–1990 // Folia Orientalia. 1994. № 30. S. 227–229.
  3. Sulimowicz A. Bibliography of the Works of Zygmunt Abrahamowicz // Folia Orientalia. 1994. № 30. S. 230–236.
  4. Gąsiorowski S. Doktor Zygmunt Abrahamowicz (1923–1990). Życie i dzieło // Wśród jarłyków i fermanów. Materiały z sesji naukowej poświęconej pamięci dra Zygmunta Abrahamowicza. Kraków : Księgarnia Akademicka, 2004. S. 9–20.
  5. Поташник Я. Виходець із галицької громади // Галицьке слово. 2012. URL: http://www.galslovo.if.ua/index_old.php?st=2140
  6. Kołodziejczyk D. Zygmunt Abrahamowicz jako historyk // Almanach Karaimski. 2014. № 3. S. 125–132.

Автор ВУЕ

О. О. Тищенко-Монастирська

Покликання на цю статтю:
Тищенко-Монастирська О. О. Абрагамович, Зиґмунт // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Абрагамович, Зиґмунт (дата звернення: 25.08.2019).