Абзац


Абза́ц (нім. Absatz, букв. — уступ) — багатозначний термін:

1) Відступ на початку ряду друкованого чи рукописного тексту. З цим же значенням вживають термін «новий рядок».

2) Частина зв'язного тексту з кількох (рідше — з одного) речень, що характеризується тематичною цілісністю і відносною закінченістю змісту.

В абзаці реалізується певна мікротема. Сукупність таких мікротем формує тему всього тексту. Візуально абзац — це словесний масив між двома відступами (двома абзацами в першому значенні). Синонімами терміна «абзац» у цьому розумінні є поняття «надфразова єдність», «довгий період», «складне синтаксичне ціле», «великі синтаксичні сполуки».

Абзац — одна з основних (за своїм характером — комплексних) одиниць синтаксису тексту. Він є складником словесних масивів, що можуть належати до різних функціональних типів мови. У прийомах організації, структурі та обсязі абзацу відображають як загальностильові особливості тексту, так і риси індивідуальної, авторської манери викладу.

Література

  1. Білодід І. К. Стилістика великих синтаксичних сполук // Українська мова і література в школі. 1970. № 12.
  2. Сучасна українська літературна мова. Стилістика. Київ, 1973.
  3. Білодід І. К. Надфразні єдності як елемент тексту в функціональних стилях української мови // Мовознавство. 1979. № 2.

Автор ВУЕ

М. І. Навальна