Абдул-Азіз


Абдул-Азіз ‎

Абду́л-Азі́з (тур. Abdülaziz; 08 або 09.02.1830, м. Константинополь, тепер Стамбул, Туреччина — 04.06.1876, м. Константинополь, Туреччина) — султан Османської імперії (1861–1876), правління якого припадає на другу половину періоду Танзимату.

Абдул-Азіз

(Abdülaziz)

Рік народження 1830
Місце народження Стамбул, Туреччина
Рік смерті 1876
Місце смерті Стамбул, Туреччина
Напрями діяльності політика, влада державна

Життєпис

Син Махмуда ІІ. 1861 успадкував владу від свого брата Абдул-Меджида І. Абдул-Азіз протягом першого десятиліття правління здійснив військову, законодавчу, фінансову й освітню реформи. У цей же час настав кризовий період у житті Османської імперії: повстання в Чорногорії (1862) і на о. Криті (1866–1969), об’єднання Валаського і Молдавського князівств (васальних Османській імперії) в Об’єднане князівство Валахії і Молдови (1861), повстання у Боснії і Герцеговині (1875), Болгарії (1876).

Абдул-Азіз був першим османським султаном, який здійснив офіційний візит до європейської країни: 1867 відвідав Велику Британію (під час візиту королева Вікторія присвоїла йому Титул лицаря ордена Підв’язки).

В останні роки правління Абдул-Азіза утворилася опозиція йому як султану і керівникам Танзимату — течія Нових османів. На поч. 1870-х Османську імперію охопила криза, наслідком якої став державний переворот 30.05.1876. Абдул-Азіз був усунутий від влади, а султаном став його племінник Мурад V. Абдул-Азіз наклав на себе руки 04.06.1876.

Література

  1. Bozdağ I. Sultan Abdülhamid’in Hatıra Defteri. İstanbul, 2000.
  2. Cleveland W. A History of the Modern Middle East. Boulder, Colorado, 2013.

Автор ВУЕ