Аббуд, Марун


Аббуд Марун ‎

Аббу́д, Мару́н (араб. مارون عبود‎; 09.02.1886, с. Ейн Кіфаа, тепер Ліван — 03.06.1962, Ліван) — письменник, літературознавець та журналіст.

Аббуд, Марун

(مارون عبود)

Рік народження 1886
Місце народження Ейн Кіфаа, Ліван
Рік смерті 1962
Alma mater Інститут права, Бейрут
Місце діяльності Алей (місто), Ліван
Напрями діяльності літературознавство, журналістика

_


Відзнаки

Премії Президента Ліванської республіки (1960)


Життєпис

Народився в сім’ї християн-маронітів. У дитинстві змінив кілька шкіл, у яких вивчав арабську, сирійську та французьку мови.

1900 вступив до школи св. Іоанна Марона, де, як сподівалися його батьки, хлопчика мали підготувати до священицького служіння. Проте Аббуд Марун відмовився від цього шляху і натомість почав публікувати свої вірші у газеті «Ар-Равда», а на останньому році навчання в школі видавати літературно-критичний журнал «Ас-Саіка».

1906 закінчив Інститут права у м. Бейруті, а 1907 почав викладати арабську літературу в Університеті святого Йосипа.

Працював у газеті «Ар-Равда», «Ан-Насир» та «Аль-Хікма».

Під час Першої світової війни призначений мером м. Гарзуз.

Протягом 1923–1959 викладав арабську літературу в Національному університеті (м. Алей).

1959 залишив університет через хворобу й оселився в м. Джунія, де провів решту життя, редагуючи твори, які не вийшли друком.

Творчість

Перший прозовий твір «Вдова Маріка» опубліковано 1953.

У наступних збірках «Сторінки та оповідання» (1945) та «Карлики-богатирі» (1948) змалював життя ліванських селян, які, попри бідність, залишаються чесними та працелюбними, щиро симпатизував їм, часом дещо ідеалізував сільську дійсність. Виступав проти феодального гніту і забобонів, що існували у середовищі фелахів. Не приймав західної цивілізації, яку вважав духовно чужою для своєї батьківщини, негативним чинником для розвитку власних національних традицій.

1954 написав історичний роман «Червоний емір». Твір охоплює період правління еміра Башира (1788–1840). Офіційні історичні джерела зображали правителя справжнім героєм та великим реформатором, який прагнув подолати феодальну роздробленість у Лівані, але автор показав його кривавим і жорстоким тираном, який руйнує ліванське село і проти якого зрештою повстають фелахи.

Досліджував арабську літературу.

Твори

Аббуд Марун — автор, передусім, коротких новел, у яких змалював побут та звичаї ліванського села. Оповідання та новели Аббуда перекладено російською та французькими мовами.

Аббуд Марун відомий публіцистичними працями, серед яких виокремлюють збірки статей «Із торби» (1953) та «Чорнила на папері» (1957), в яких автор торкається проблем суспільного життя в Лівані, зокрема важкого становища селян, труднощів на шляху молодого покоління.

Аббуд Марун є автором монографій про Абу аль-Аля аль-Маарі та А. Рейхані, а також статей із історії середньовічної та сучасної арабської літератури («В лабораторії», 1952; «Нове й старе»).

Серед відомих творів письменника збірка оповідань та спогадів «Сільські історії» (1957), літературно-критичні праці «Піонери сучасного Відродження» (1952), «Баді аз-Заман аль-Гамзані» (1954), твір на суспільно-політичну тематику «Перед виверженням вулкану» (1958).

Стилю письменника притаманні легкість, гумор та іронія, яскраві порівняння й точні описи. Автор будує глибокі психологічні образи. У своїх творах використовує як літературну арабську мову, так і розмовну її форму, часто вдаючись до народних приказок і прислів’їв для індивідуалізації мовлення персонажів.

Визнання

1960 нагороджений Премією президента Ліванської республіки, яку присуджують ліванським письменникам за найкращий літературний доробок.

Був почесним членом арабських та європейських науково-освітніх установ (серед них Арабське наукове товариство в Дамаску та Академія В. Гюго у Франції).

Література

  1. Оде-Васильева К. Рассказы писателей Ливана. Москва, 1958.
  2. Соловьев В. Арабская литература: краткий очерк. Москва, 1964.

Автор ВУЕ

О. І. Кирпаль

Покликання на цю статтю:
Кирпаль О. І. Аббуд, Марун // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Аббуд, Марун (дата звернення: 20.08.2019).