Абасияник, Саїт Фаїк


Абасияни́к, Саї́т Фаї́к (тур. Sait Faik Abasıyanık; 18.11.1906, м. Адапазари, Туреччина — 11.05.1954, м. Стамбул, Туреччина) — письменник. Писав турецькою мовою.

Абасияник, Саїт Фаїк

(Sait Faik Abasıyanık)

Рік народження 1906
Місце народження Адапазари, Туреччина
Рік смерті 1954
Місце смерті Стамбул, Туреччина
Місце поховання Стамбул, Туреччина
Alma mater Стамбульський університет, Стамбул
Напрями діяльності літературна творчість, поезія, проза

Життєпис

Народився в сім’ї заможного торговця. У 1928 вступив на факультет тюркології Стамбульського університету, але в 1930 за наполяганням батька поїхав вивчати економіку до Швейцарії. Покинувши навчання, три роки жив у Франції.

У 1934 повернувся у Стамбул, працював викладачем турецької мови у школі для сиріт. Через певний час спробував себе в торгівлі — керував магазином батька, проте безуспішно. Згодом письменника призвали до армії, але звільнили через надану медичну довідку про психічне захворювання.

У 1938 переїхав із родиною на острів Бугаз, де проживала мати письменника. Упродовж 1942 працював репортером для газети, щоб хоч якось поліпшити скрутне фінансове становище. Помер від цирозу печінки, спричиненого зловживанням алкоголем.

Творчість

Перший вірш «Портер» («Hamal») надруковано 1925 у періодичному виданні. У 1936 за фінансової підтримки батька видав першу книгу оповідань «Самовар» («Semaver»). Друга книга «Водосховище» («Sarniç», 1939), що складається з 16 повістей, розповідає про дитинство письменника, а також про життя за кордоном і в Стамбулі.

Під упливом суспільного осуду через зміст повісті «Перешкода» («Çelme») Абасияник упродовж 10 років не видавав книжок. За період 1940–1948 було опубліковано лише кілька повістей у різних журнал. Готуючи для газети, у якій він працював репортером, хроніки судових засідань, він додавав до них свої замітки, публікував під заголовком «У судах». Репортажі, які носили розповідний характер, письменник зібрав у книгу й опублікував під назвою «Двері в суд» («Mahkeme kapısı», 1956).

До літературної спадщини Абасияника належать збірки оповідань:

  • «Зайва людина» («Lüzumsuz Adamı», 1948), у якій зображено період самотності письменника;
  • «Хмара на небі» («Havada Bulut», 1951);
  • «Група» («Kumpanya», 1951);
  • «Біля водойми» («Havuz Başı», 1952);
  • «Останні птахи» («Son Kuşlar», 1952).

Після поїздки до Франції 1951 Абасияник переживав стан безнадії у зв’язку з тяжкою хворобою, але саме цей період став у кар’єрі письменника найпродуктивнішим. У творах цього періоду з’являється тема смерті.

У 1953 публіковано книгу віршів «Прийшов час любові» («Şimdi Sevişme Vakti») і роман «Пошуки втраченого» («Kayıp aranıyor»).

У 1954 було видано збірку оповідань «Змія на горі Алемдаг» («Alemdağında var bir Yılan») і книгу перекладів Жоржа Сіменона «Бажання жити» («Yaşamak Hırsı»).

Абасияник уперше в історії турецької літератури різко, але гуманно зобразив чорноробів, дітей, безробітних, бідняків. Місце дії його творів — Стамбул або сусідні острови. Його реалістичні розповіді, що базувалися на суб’єктивних спостереженнях і відображали несподівані аспекти подій, суттєво вплинули на сучасну турецьку прозу. Описуючи особистість, приділяючи увагу не проблемам суспільства, а проблемам індивіда в суспільстві, письменник намагався зрозуміти природу людини.

Викорінивши класичну техніку написання оповідань, Абасияник описував природу і людей із притаманними для них позитивними і негативними рисами Автор не наслідував жодного представника західної культури, не мав літературного ідеалу, не сповідував жодного художнього стилю. Проте літературними авторитетами для нього були Андре Жид, Лотреамон, Жан Жене.

Манеру письма Абасияника наслідують письменники сучасної турецької літератури: Феріт Едгю, Адалет Агаоглу, Демір Озлю та ін.

Визнання

У 1953 Асоціація Марка Твена в Америці нагородила письменника почесним членством за внесок у сучасну літературу.

У 1954 в Туреччині засновано щорічну літературну премію імені Саїта Фаїка (Sait Faik Hikâye Armağanı) за кращу збірку оповідань.

Додатково

Після виходу у світ повісті «Перешкода» («Çelme», березень 1937 у газеті «Курум» та журналі «Варлик») розгорнувся скандал. Автора звинувачували в намаганнях придушити в людях бажання служити в армії. Абасияника було віддано під військовий трибунал. 10 вересня 1940 відбувся суд, на якому власник видавництва «Варлик» разом із радником Генерального штабу турецької армії намагалися допомогти Абасиянику уникнути ув’язнення. Рішення суду було на користь письменника.

Твори

  • Şahmerdan — Lüzumsuz Adam. Ankara : Bilgi yayınevi, 2017. 250 s.
  • Havuz Başı. İstanbul : İş Bankası Kültür Yayınları, 2018. 143 s.
  • Kayıp Aranıyor. İstanbul : İş Bankası Kültür Yayınları, 2016. 107 s.
  • Bütün Eserleri. Ankara : Yapı Kredi Yayınları, 2009. 1780 s.
  • Kumpanya. Ankara : Yapı Kredi Yayınları, 2002. 100 s.
  • MedarıMaişetMotoru. İstanbul : İş Bankası Kültür Yayınları, 2014. 193 s.

Література

  1. Бабаев А. А. Очерки современной турецкой литературы. Москва : Издательство восточной литературы, 1959. 242 с.
  2. Muzaffer Uyguner. Sait Faik. Ankara : Bilgi Yayınları, 1991. 168 s.
  3. Ergun Perihan. Sait Faik 90 yaşında. Ankara : Bilgi Yayınları,1996. 456 s.
  4. Kabaz İbrahim. Sait Faik Abasıyanık. İstanbul : Şule Yayınları, 1999. 176 s.
  5. Hacı Fethi. Sait Faik’in Hikayeciliği. Ankara : Yapı Kredi Yayınları, 2003. 132 s.
  6. Sönmez Sevengül. Sait Faik Dosaysı // Kitaplık. Ankara : Yapı Kredi Yayınları, 2003. 200 s.
  7. Birinsanısevmek: Sait Faik: konuşmalar, bildiriler / Yay. haz. Süha Oğuzertem. İstanbul : Alkım Yayınevi, 2004. 274 s.
  8. Посохова Е. В. К вопросу о перспективах изучения творчества турецкого писателя Саита Фаика Абасыяныка // Вісник Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля. Серія: філологічні науки. 2013. № 1 (5). С. 154–157.

Автор ВУЕ

А. А. Тищенко


Покликання на цю статтю:

Тищенко А. А. Абасияник, Саїт Фаїк // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Абасияник, Саїт Фаїк (дата звернення: 22.02.2019).