Абаза, Аркадій Максимович


Абаза́, Арка́дій Макси́мович (рос. Абаза, Аркадий Максимович; 12.08.1843, с. Свердликовщина, тепер с. Свердликове Суджанського району Курської обл., РФ — 16.01.1915, м. Курськ, РФ) — піаніст, композитор, педагог, музично-громадський діяч.

Абаза, Аркадій Максимович

Рік народження 1843
Місце народження Свердликове, Суджанський район, Курська область, Росія
Рік смерті 1915
Місце смерті Курськ, Росія
Alma mater Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова, Санкт-Петербург
Напрями діяльності музичне мистецтво

Життєпис

Походив із давнього молдавського дворянського роду, чоловіки якого за часів Петра I відзначилися у битвах зі шведами і були нагороджені маєтностями в Україні та на Курщині. Батько Аркадія Максимовича — полковник артилерії, учасник війни з Наполеоном (1812), мати — дочка сумського поміщика, здобула приватну освіту. Саме вона й виявила в сина музичні здібності та ініціювала його навчання.

Абаза закінчив Харківське музичне училище Російського музичного товариства, згодом — Петербурзьку консерваторію (фортепіано — клас О. Дрейшока, вокал — клас К. Еверарді), стажувався в Німеччині у Г. фон Бюлова.

Творчість

У середині 1870-х заснував музичну школу в Сумах, 1877–1881 працював її директором і викладачем.

1882 переїхав до Курська, де в музичних класах Російського музичного товариства організував навчання гри на фортепіано та струнних інструментах, вокалу, а також студії з теоретичних дисциплін. Ці музичні класи Абази закінчили 1,5 тис. музикантів, серед яких скрипаль М. Ерденко.

Абаза був членом Курської губернської вченої архівної комісії, редактором і автором рецензій у газеті «Курські губернські відомості» («Курские губернские ведомости»; 1889–1908), сприяв розвитку концертного життя в Курську. Перед концертами часто виступав з освітніми лекціями про творчість відомих композиторів і роль народної пісні, обстоював необхідність її збереження і вивчення.

Редагував записи народних пісень Курської губернії. На його пропозицію у Курському губернському музеї відкрився музичний відділ, де зберігалася колекція народних (зокрема українських) музичних інструментів. Прагнучи залучити до музичної творчості широкі народні маси, створив унікальний хор робітників, яким сам керував.

Автор понад 20 романсів, серед яких: «Ранок туманний…» («Утро туманное…», слова І. Тургенєва), «То не вітер гілку хилить…» («То не ветер ветку клонит», слова С. Стромилова), «Пісня старого» («Песня старика»), «Згубили мене твої чорні очі…» («Погубили меня твои черны глаза…», обидва — слова О. Кольцова); близько 30 фортепіанних п’єс; хорів, статей з питань освіти та про творчість видатних композиторів.

Твори

  • О музыкальном образовании в точном смысле // Баян. 1889. № 10.

Література

  1. Шафер Н. Незабываемое «утро» // Музыкальная жизнь. 1977. № 23.
  2. Брежнева Т. А., Горлинская С. Е. Музыкально-общественная деятельность Аркадия Максимовича Абазы. Курск, 2004.
  3. Лобанова М. Николай Андреевич Рославец и культура его времени. Москва, 2011.

Автор ВУЕ