Абаддон


Абаддон

Абаддо́н (івр. אבדון‎ — знищення, винищення), Аваддон — у Старому Завіті та юдейській релігійній традиції — частина пекла або місце перебування померлих узагалі (у цих значеннях слово Абаддон вжито у Книзі Йова, Книзі приповістей Соломонових і Книзі Псалмів). Крім того, в одному з віршів Книги Йова Абаддон виступає також в уособленій формі поряд зі смертю, однак контекст спонукає сприймати цю персоніфікацію алегорично: «Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!» (переклад І. Огієнка). У Новому Завіті (Об’явлення Івана Богослова) Абаддон згаданий одного разу як володар бездонної криниці, з якої виходить демоноподібна сарана. При цьому івритське слово Абаддон передано в грецькій транскрипції (Αβαδδών), а за ним наведено грецький відповідник «Аполліон» (Απολλύων — винищувач, губитель): «І мала вона над собою царя, ангола безодні; йому по-єврейському ім’я Аваддон, а по-грецькому звався він Аполліон!» (переклад І. Огієнка).

Образ демона Абаддона поширений у європейській середньовічній і ранньомодерній літературі релігійного змісту, магічних трактатах; епізодично згадується в романтичній поезії 19 ст. У 20–21 ст. він уживається в творах масової літератури, текстах пісень, кінематографі й комп’ютерних іграх.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю:

Гірік С. І. Абаддон // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Абаддон (дата звернення: 19.04.2019).