Ієрей

Ієре́й, єрей (від грец. ίερεύσ — жрець, духовна особа) — у східному християнстві — пресвітер, священнослужитель середнього (другого) щаблю церковної ієрархії. Назва увійшла до християнської термінології з античних часів. Початково ієрея обирали громадою, потім єпископ висвячував його на служіння. Після одержавлення християнства в Римській імперії призначення ієреїв на посади в єпархії здійснював єпископ (архієрей), без узгодження з вірянами.

Із ускладненням церковно-адміністративної структури старший ієрей отримав назву протоієрей (це найвищий сан, якого може досягти одружений священнослужитель), тоді як у чернецтві — ієромонах.

Ієрей може здійснювати усі таїнства, крім рукопокладення.