Інгулецьке

Інгуле́цьке — селище Олександрійського району Кіровоградської області, Україна.
До 26 вересня 2024 мало назву Бала́хівка.

Інгулецьке
Країна	Україна
Область	Кіровоградська область
Засновано	1955
Чисельність населення (тис.осіб)	0,74
Територія (кв.км.)	0,905

Зміст

1 Географічне положення
2 Історична довідка
3 Населення
4 Клімат
5 Господарство
6 Наука, освіта, культура
7 Персоналії
8 Література
9 Автор ВУЕ

Географічне положення

Розташоване в південній частині області.

Відстань до м. Олександрії — 25 км.

Площа — 0,905 км².

Історична довідка

На території сучасного селища був хутір із 5 дворів. Походження назви Балахівка пов’язують із прізвищем селянина Артема Балахова (жив на хуторі, початок 20 ст.).

Поряд із поселенням розвідали поклади вугілля бурого.

Селище засновано 09.05.1955 відповідно до Постанови Ради народних комісарів «Про будівництво вуглерозрізу “Балахівський” виробничого об’єднання “Олександріявугілля”».

У 1960-х під час вибухових робіт у відкритому кар’єрі утворилася водойма глибиною до 30 м — Блакитне (Голубе) озеро.

Статус селища міського типу — від 1968.

Вуглерозріз закрито на початку 1994.

2004 «Балахівський» ліквідовано у зв’язку із завершенням робіт.

Перейменовано Постановою Верховної Ради України від 19.09.2024, з урахуванням пропозицій, поданих органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями населених пунктів та рекомендаціями Українського інституту національної пам’яті (набула чинності 26.09).

Населення

В основі — жителі навколишніх сіл, переселенці з різних регіонів колишнього СРСР.

Кількість населення зменшується: 983 особи (2001), 749 осіб (2019), 748 осіб (2021).

Склад населення за етнічними групами (2001, перепис): українців 97 %, росіян — 2 %, білорусів — 1 %.

Клімат

Клімат помірно-континентальний.

Господарство

Діють підприємства з вирощування зернових і бобових культур, насіння олійних культур (ТОВ «ВЕРЕС»); ТОВ «Кіровоградський комбікормовий завод»; фотовольтаїчна (сонячна) електрична станція (ТОВ «ВЕСТ СОЛАР»). Працюють магазини, відділення зв’язку.

Наука, освіта, культура

Функціонують заклад дошкільної освіти, загальноосвітня школа, Макіївське професійне училище соціальної реабілітації імені А. Макаренка, Будинок культури, амбулаторія сімейної медицини. Діє церква на честь преподобного Олексія, чоловіка Божого.

Персоналії

У селищі проживали:

шахтар І. Петров (1934–2000; тепер Україна), нагороджений орденами «Шахтарська слава», Червоного прапора і Трудової слави;

директор школи О. Скоринін (1937; тепер Україна), заслужений учитель України, нагороджений знаками «Відмінник освіти», «А. С. Макаренко»;

учителька С. Логачевська (1938; тепер Україна), нагороджена орденом «Знак пошани», відзнакою Президента України орденом «За заслуги» ІІІ ступеня, медалями «За трудову доблесть», імені К. Ушинського.

Література

Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1972. Т. 11: Кіровоградська область. С. 697.
Балахівська селищна рада (офіційний сайт). URL: http://balahivka.rada.arhiv.org.ua/istorichna-dovidka-17-39-29-21-02-2019/