Ідіофони

Ідіофо́ни (від грец. ιδιος — свій і φωνη — звук) — музичні інструменти, джерелом звука яких є матеріал, з якого вони зроблені (корпус або частина), без використання додаткових натяжних елементів (струн або мембрани). Інша назва — «самозвучні» інструменти.

Зазвичай ідіофони повністю складаються з матеріалу, що звучить — металу, дерева, скла, каміння, в інших випадках з нього виготовляють лише ігрову частину.

За способом звуковидобування ідіофони поділяють на ударні (дзвони, ксилофон, гонг, трикутник, тарілки, маракаси, флексатон тощо), щипкові (варган, дримба) та фрикційні (скляна гармонія). На ударних ідіофонах також застосовують фрикційні способи гри (наприклад, за допомогою смичка). Інколи виділяють групу духових ідіофонів, серед яких виокремлюють акордеон і губну гармошку, хоч за іншою класифікацією вони належать до аерофонів.

Українські народні ідіофони: дзвони, дзвіночки, «било», «калатало», тарілки, дримба, «деркач», «рубель і качалка».