Єрошенко, Василь Якович
Єроше́нко, Васи́ль Я́кович (12.01.1890, с. Обухівка, тепер Бєлгородська обл., РФ — 23.12.1952, там само) — письменник, педагог, фольклорист, музикант. Писав японською, есперанто й російською мовами.
Єрошенко, Василь Якович (Ерошенко, Василий Яковлевич) | |
---|---|
Рік народження | 12.01.1890 |
Місце народження | Обухівка (Російська Федерація) |
Рік смерті | 23.12.1952 |
Місце смерті | Обухівка (Російська Федерація) |
Напрями діяльності | літературознавство, мовознавство, виховання та навчання сліпих |
Життєпис
У дитинстві втратив зір. Закінчив 1908 Московську школу-інтернат для сліпих дітей, 1912 — Королівський коледж для сліпих та Академію музики для сліпих у м. Лондоні.
1914—1923 жив, навчався і працював у Японії, Таїланді, Бірмі, Індії, Китаї. Зустрічався з Р. Тагором, дружив з Лу Сінем. З 1922 викладав есперанто в Шанхайському та Пекінському університетах, виступав із лекціями про творчість О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого.
1923 повернувся до Москви, працював перекладачем у Комуністичному університеті трудящих Сходу, брав активну участь в організації навчання сліпих, виступав у періодиці зі статтями.
1934—1945 був директором першого в Туркменії дитячого будинку-інтернату для сліпих. Розробив туркменську абетку для сліпих.
З 1945 — на викладацькій роботі (міста Москва, Ташкент).
1952 повернувся до с. Обухівки.
Творчість
Перші твори — вірш та кілька казок — В. Єрошенко опублікував у японській періодиці. Пізніше в японському журналі «Кібо» з’явилися його книги новел «Мрія», «Дощ іде» (обидві — 1916), написані японською мовою. У 1920-х у Японії вийшли збірки «Пісні досвітньої зорі», «Заради людства».
Учасник XIV (Хельсінкі, 1922), XV (Нюрнберг, 1923), XXIV (Париж, 1932) Міжнародних конгресів есперантистів.
Написав мовою есперанто автобіографічний твір «Сторінка з мого шкільного життя» (вперше опублікувний у його збірці віршів, оповідань, нарисів «Зітхання самотньої душі», Шанхай, 1923), низку оповідань; японською мовою — казки й легенди «Тісна клітка», «Бірманська легенда», «Глек мудрощів» та ін.
Популяризував український фольклор, виступаючи з сольними концертами, виконуючи українські народні пісні; в Туркменії здійснив постановку опери «Коза-дереза» М. Лисенка.
Вшанування
1956 в Японії вийшла монографія професора Такасугі Ічіро «Сліпий поет Єрошенко». 1959 у м. Токіо видано тритомне зібрання його творів.
В. Єрошенку присвячені художньо-документальна повість А. Харківського «Людина, яка побачила світ» (1978); книги Е. Пашнева «Сонце — його поводир» (1971), Н. Гордієнко-Андріанова «Запалив я у серці вогонь» (1973, 1977), А. Поляковського «Сліпий пілігрим» (2000).
Українською мовою низку творів В. Єрошенка переклала Н. Гордієнко-Андріанова.
З 2002 року діє Міжнародна науково-дослідницька група «Василь Єрошенко та його доба», до якої входять науковці з України, Росії, Японії, Німеччини та США.
2007 ім’ям В. Єрошенка названий український Благодійний фонд «Есперо», який популяризує творчий доробок письменника та підтримує есперанто-рух в Україні.
Твори
- Укр. перекл. — Квітка Справедливості. К., 1969;
- Рос. перекл. — Сердце орла. Белгород, 1962; Избранное. М., 1977.
Література
- Гордієнко-Андріанова Н. М. Запалив я у серці вогонь... Київ: Веселка, 1977. 304 с.;
- Харьковский А. С. Человек, увидевший мир. Москва: Наука; Главная редакция восточной литературы,, 1978. 296 с.;
- Гордієнко-Андріанова Н. Він бачив серцем // Україна. 1989. № 50. С. 10–11; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с.
Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Єрошенко, Василь Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Єрошенко, Василь Якович (дата звернення: 16.01.2021).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.05.2020