Єрошенко, Василь Якович

Єроше́нко, Васи́ль Я́кович (12.01.1890, с. Обухівка, тепер Бєлгородська обл., РФ — 23.12.1952, там само) — письменник, педагог, фольклорист, музикант. Писав японською, есперанто й російською мовами.

Єрошенко, Василь Якович (Ерошенко, Василий Яковлевич)
Рік народження	12.01.1890
Місце народження	Обухівка (Російська Федерація)
Рік смерті	23.12.1952
Місце смерті	Обухівка (Російська Федерація)
Напрями діяльності	літературознавство, мовознавство, виховання та навчання сліпих

Життєпис

У дитинстві втратив зір. Закінчив 1908 Московську школу-інтернат для сліпих дітей, 1912 — Королівський коледж для сліпих та Академію музики для сліпих у м. Лондоні.

1914—1923 жив, навчався і працював у Японії, Таїланді, Бірмі, Індії, Китаї. Зустрічався з Р. Тагором, дружив з Лу Сінем. З 1922 викладав есперанто в Шанхайському та Пекінському університетах, виступав із лекціями про творчість О. Пушкіна, М. Лермонтова, Л. Толстого.

1923 повернувся до Москви, працював перекладачем у Комуністичному університеті трудящих Сходу, брав активну участь в організації навчання сліпих, виступав у періодиці зі статтями.

1934—1945 був директором першого в Туркменії дитячого будинку-інтернату для сліпих. Розробив туркменську абетку для сліпих.

З 1945 — на викладацькій роботі (міста Москва, Ташкент).

1952 повернувся до с. Обухівки.

Творчість

Перші твори — вірш та кілька казок — В. Єрошенко опублікував у японській періодиці. Пізніше в японському журналі «Кібо» з’явилися його книги новел «Мрія», «Дощ іде» (обидві — 1916), написані японською мовою. У 1920-х у Японії вийшли збірки «Пісні досвітньої зорі», «Заради людства».

Учасник XIV (Хельсінкі, 1922), XV (Нюрнберг, 1923), XXIV (Париж, 1932) Міжнародних конгресів есперантистів.

Написав мовою есперанто автобіографічний твір «Сторінка з мого шкільного життя» (вперше опублікувний у його збірці віршів, оповідань, нарисів «Зітхання самотньої душі», Шанхай, 1923), низку оповідань; японською мовою — казки й легенди «Тісна клітка», «Бірманська легенда», «Глек мудрощів» та ін.

Популяризував український фольклор, виступаючи з сольними концертами, виконуючи українські народні пісні; в Туркменії здійснив постановку опери «Коза-дереза» М. Лисенка.

Вшанування

1956 в Японії вийшла монографія професора Такасугі Ічіро «Сліпий поет Єрошенко». 1959 у м. Токіо видано тритомне зібрання його творів.

В. Єрошенку присвячені художньо-документальна повість А. Харківського «Людина, яка побачила світ» (1978); книги Е. Пашнева «Сонце — його поводир» (1971), Н. Гордієнко-Андріанова «Запалив я у серці вогонь» (1973, 1977), А. Поляковського «Сліпий пілігрим» (2000).

Українською мовою низку творів В. Єрошенка переклала Н. Гордієнко-Андріанова.

З 2002 року діє Міжнародна науково-дослідницька група «Василь Єрошенко та його доба», до якої входять науковці з України, Росії, Японії, Німеччини та США.

2007 ім’ям В. Єрошенка названий український Благодійний фонд «Есперо», який популяризує творчий доробок письменника та підтримує есперанто-рух в Україні.

Твори

Укр. перекл. — Квітка Справедливості. К., 1969;
Рос. перекл. — Сердце орла. Белгород, 1962; Избранное. М., 1977.

Література

Гордієнко-Андріанова Н. М. Запалив я у серці вогонь... Київ: Веселка, 1977. 304 с.;
Харьковский А. С. Человек, увидевший мир. Москва: Наука; Главная редакция восточной литературы,, 1978. 296 с.;
Гордієнко-Андріанова Н. Він бачив серцем // Україна. 1989. № 50. С. 10–11; Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. 516 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Єрошенко, Василь Якович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Єрошенко, Василь Якович (дата звернення: 31.05.2020).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.05.2020