Версія від 16:53, 16 березня 2021, створена Daria (Обговорити цю сторінку | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Арну, Поль-Александр

Арну Поль-Александр.jpeg

Арну́, Поль-Алекса́ндр (фр. Arnoux, Paul-Alexandre; 27.02.1884, м. Дінь-ле-Бен, тепер регіон Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція — 05.01.1973, м. Париж, Франція) — письменник, драматург, сценарист, член Академії Гонкур (з 1947).

Арну, Поль-Александр

(Arnoux, Paul-Alexandre)

Народження 27.02.1884
Місце народження Дінь-ле-Бен, Прованс — Альпи — Лазуровий берег, Франція
Смерть 05.01.1973
Місце смерті Париж, Франція
Напрями діяльності літературна творчість, проза, драматургія


Відзнаки

Премії Велика національна театральна премія Товариства драматургів (1964), Велика національна літературна премія (1956)
Почесні звання Командор ордена Почесного легіону (1964)

Життєпис

Народився у сім’ї викладача.

Навчався 1902–1904 у Вищій школі комерції (м. Ліон), де вивчав право. З 1906 працював у адміністрації префектури департаменту Сена.

Співпрацював у газетах, журналах. Під час Першої світової війни 1914 був мобілізований до армії. З 1926 працював головним редактором журналу «Пур ву» («Pour vous»), присвяченого кіно. Під час Другої світової війни 1939–1945 був військовим кореспондентом. З 1946 працював на радіо.

Творчість

Починав як поет — збірки віршів «Алея мертвих» ( «L’Allée des mortes»; 1906), «На великому вітрі» («Au grand vent»; 1909). Захоплювався театром, кіно. У 1909 його п’єсу «Смерть Пана» («La Mort de Pan») було поставлено А. Л. Антуаном у паризькому театрі «Одеон». 1912 опублікував свій перший роман «Дідьє Флабош» («Didier Flaboche»). 1913 у Бельгії — п’єсу «Красуня і чудовисько» («La Belle et la Bête»), яка надихнула Ж. Кокто на створення однойменного фільму (1946; 3 ролі зіграв Ж. Маре).

Писав твори у різних жанрах: оповідання (4 збірки), романи [зокрема, науково-фантастичні — «Королівство щастя» («Le Règne du Bonheur», 1924, перевид. 1960, 1985); біографічний — «Алгоритм» («Algorithme»; 1948, про життя математика Е. Галуа)], п’єси — «Любов до трьох апельсинів» («L’Amour des trois oranges»; 1947), нариси — «Верхній Прованс. Нарис з сентиментальної географії» («Haute Provence. Essai de géographie sentimentale»; 1926), «Кіно» («Cinéma»; 1929), «Від німого до звукового. Спогади свідка» («Du muet au parlant. Souvenirs d’un témoin»; 1946), «Париж, моє велике місто» («Paris, ma grand’ville»; 1949), сценарії й діалоги до фільмів — «Вогнище» (режисер Р. Будріо, 1922), «Мальдон» (режисер Ж. Гремійон, 1927), «Атлантида» (режисер Г. В. Пабст, 1932), «На вулицях» (режисер В. Тріва, 1933), «Драма в Шанхаї» (режисер Г. В. Пабст, 1938), «Закон Півночі» (режисер Ж. Фейдер, 1939), «Пані з О-ле-Буа» (режисер Ж. Даруа, 1946) та ін. Перекладав (п’єси «Фауст» Й. В. Гете, «Життя — це сон» П. Кальдерона де ла Барки).

Визнання

Нагороджений Великою національною літературною премією (1956) за усю творчість; Великою національною театральною премією Товариства драматургів (1964). Командор ордена Почесного легіону (1964).

Твори

  • Le seigneur de l’heure. Paris: Gallimard, 1955. 152 p.
  • Le Règne du Bonheur. Paris: Denoёl, 1985. 208 p.
  • Algorithme. Paris: Grasset, 2014. 308 p.

Література

  1. Kemp R. Alexandre Arnoux // «Livres de France». 1955, № 6. р. 3–4.
  2. Французская новелла двадцатого века. 1900–1939 / Пер. с фр. Москва : Художественная литература, 1973. 641 с.
  3. Riueneau M. Guerre et révolution dans le roman français de 1919 à 1939. Genève: Slatkine, 2000. 627 р.
  4. Guay P. Alexandre Arnoux // Nuit blanche. 2007. № 109. 52–55.
  5. Мандельштам Ю. В. Статьи и сочинения : в 3 т. Москва: Юрайт, 2018. Т. 2.

Автор ВУЕ

С. В. Глухова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Арну, Поль-Александр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арну, Поль-Александр (дата звернення: 3.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено:
16.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ