Версія від 13:45, 3 березня 2021, створена Daria (Обговорити цю сторінку | внесок) (→‎Автор ВУЕ)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Арлан, Марсель

Арлан Марсель.jpg

Арла́н, Марсе́ль (фр. Arland, Marcel; 05.07.1899, с. Варенн-сюр-Аманс, департамент Верхня Марна, тепер регіон Гранд-Ест, Франція — 12.01.1986, с. Сен-Савер-сюр-Еколь, департамент Сена і Марна, тепер регіон Іль-де-Франс, Франція) — письменник, літературний критик, журналіст, член Французької академії (з 1968).

Арлан, Марсель

(Arland, Marcel)

Народження 05.07.1899
Місце народження Варенн-сюр-Аманс, Верхня Марна, Гранд-Ест, Франція
Смерть 12.01.1986
Місце смерті Сен-Савер-сюр-Еколь, Сена і Марна, Іль-де-Франс, Франція
Alma mater Паризький університет
Напрями діяльності літературна творчість, проза, драматургія


Відзнаки

Премії Велика літературна премія Французької академії (1952), Велика національна премія (1960)

Життєпис

Походив із родини дрібної сільської буржуазії. У дитинстві рано залишився без батька. Закінчив колеж у м. Лангрі (1918). З 1919 навчався у Паризькому університеті, де отримав філологічну освіту. У м. Парижі зблизився з дадаїстами (див. Дадаїзм), заснував журнали «Авантюр» («Aventures») і «Де» («Dés»).

Викладав 1924–1929 у колежі м. Жуї-ан-Жоза (тепер регіон Іль-де-Франс).

З 1922 регулярно публікувався у впливовому літературному журналі «Нувель ревю франсез» («La Nouvelle Revue française»), а згодом, 1953–1977, працював у ньому головним редактором.

Творчість

1922 опублікував першу збірку новел «Чужі землі» («Terres étrangères»), помічену в літературних колах. Писав романи: «Етьєнн» («Étienne»; 1924), «Моніка» («Monique»; 1926) та ін. Роман Арлана «Порядок» («L’Ordre»; 1929) отримав Гонкурівську премію. У цьому творі автор зображує й аналізує характер бунтівника, водночас скромного, гордого і злого, що гине, відірваний від рідного ґрунту.

Найвиразніше літературний талант Арлана виявився у жанрах повісті та новели: «Живі» («Les Vivants»; 1934), «Найщасливіші дні» («Les Plus Beaux jours de notre vie»; 1937), «Вода і вогонь» («L’Eau et le Feu»; 1956), «Велике вибачення» («Le Grand Pardon»; 1965) та ін. У творах він симпатизує простим трудівникам, сумує про минуле, але не втрачає віри в майбутнє. Проза Арлана глибоко досліджує людську душу, її світлі й темні сторони.

Був літературним і художнім критиком, популяризатором літератури: «Про нову хворобу сторіччя» («Sur un nouveau mal du siècle»; 1924); «Критичні нариси» («Essais critiques»; 1931); «Хроніка сучасного живопису» («Chronique de la peinture moderne»; 1949); «Маріво» («Marivaux»; 1950); «Есе і нові критичні есе» («Essais et nouveaux essais critiques»; 1952) тощо. Укладач збірок «Антологія французької поезії» («Anthologie de la poésie française»; 1942), «Французька проза. Антологія, історія і критика мистецтва» («La Prose française. Anthologie, histoire et critique d’un art»; 1951).

Автор сценарію телесеріалу «Провінції» (1968), фільму «Порядок» (1985, режисер Е. Пер’є). Писав також спогади «Це було так» («Ce fut ainsi »; 1979), «Вечірнє світло» («Lumière du soir»; 1983).

Українською мовою окремі твори Арлана переклали І. Дубицький, М. Рудницький.

Нагороди

Лауреат Великої літературної премії Французької академії (1952), Великої національної премії (1960).

Командор орденів Почесного легіону і Мистецтва і літератури.

Твори

  • Terre natale. Paris : Gallimard, 1938. 312 p.
  • Nouvelle lettres de France. Paris : Albin Michel, 1954. 254 p.
  • Marivaux. Paris : Gallimard, 1955. 259 p.
  • Р о с. п е р е к л. – В доме нужна хозяйка // Рассказы французских писателей. 2-е изд. Москва : Мир, 1964. 503 с.
  • Зели в пустыне // Эриа Ф. Ярмарка любовников. Арлан М. Зели в пустыне. Фрестье Ж. Гармония. Москва : Республика, 1995. 367 с.
  • У к р. п е р е к л. – Години чування // Ми. 1935. Кн. 1. С. 29–47.
  • Вечеря Бальзака // Діло. 1937. №122–123.

Література

  1. Berger J. Marcel Arland novelliste // Critique. 1961. № 167. P. 300–318.
  2. Lesbats C. Arland Marcel // Beaumarchais J.-P., Couty D., Rey A. Dictionnaire des écrivains de langue française : en 2 t. Paris : Larousse, 2001. T. 1. 1056 p.
  3. Curatolo B., Houssais Yv. Marcel Arland lecteur, éditeur, écrivain. Dijon : Édition universitaires de Dijon, 2015. 202 p.
  4. Houssais Yv. Arland nouvelliste: une poétique du recueil. Dijon : Éditions universitaires de Dijon, 2016. 202 p.
  5. Marcel Arland // Académie française. URL: http://www.academie-francaise.fr/les-immortels/marcel-arland?fauteuil=26&election=20-06-1968

Автор ВУЕ

С. В. Глухова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Глухова С. В. Арлан, Марсель // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арлан, Марсель (дата звернення: 27.11.2021).


Оприлюднено


Оприлюднено:
03.03.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ