Версія від 13:50, 11 листопада 2020, створена Андрій Тищенко (Обговорити цю сторінку | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Асклепій

Асклепій. Мармурова скульптура Асклепія із Гігією. Римська копія часів імператора Адріана в Музеї Пія-Климента, Ватикан

Асклéпій (грец. Ἀσκληπιός, лат. Aesculapius) — у давньогрецькій міфології — бог лікування та мистецтва зцілення; покровитель цілителів, лікарів; легендарний засновник медицини.

У міфології

За міфами, був не божеством, а людиною, але за свою лікарську майстерність отримав від богів безсмертя. Батьківщиною Асклепія різні джерела називають поліси: Трікку, Телпусу, Епідавр та ін.

Міфологічні перекази містять кілька версій про народження Асклепія.

1) Найпоширеніша називає Асклепія сином Аполлона і Короніди — німфи або царівни (дочки царя Флегія), котра мешкала у Фессалії. Уже завагітнівши, Короніда зрадила Аполлону, за що була вбита Артемідою. На прохання Аполлона під час ритуалу поховального спалення Гермес вилучив з мертвого тіла жінки ще живе немовля (звідси одне з можливих тлумачень імені «Асклепій», семантично пов’язане з розтином, розкриттям). Аполлон відніс хлопчика до печери кентавра Хірона на г. Пеліон і віддав на навчання. Під наставництвом Хірона хлопець опанував мистецтва лікування та полювання, перевершивши свого вчителя.

2) За ін. версією, цар Флегій, разом із вагітною дочкою Коронідою, прибув до м. Епідавра у пошуках сильних воїнів. Невдовзі жінка народила дитину, під час пологів нею опікувались Артеміда й Аполлон. Хлопчика віднесли на г. Тіфіон, відому цілющими травами. Пастух, що випасав стадо, у пошуках кози та собаки натрапив на немовля, що його загублені тварини по черзі годували своїм молоком (собаку і козу асоціюють, відповідно, з богинями Гекатою і Афіною). Асклепій навчився мистецтву лікування від Аполлона і Хірона.

3) За версією Гесіода, матір’ю Асклепія була Арсіноя, дочка Левкіппа; її сестри були дружинами Близнюків-Діоскурів.

Асклепію приписували виняткову майстерність у хірургії та використанні лікарських рослин, зціленні, омолодженні; здатність оживлювати мертвих (за допомогою отриманої від Афіни крові з лівої частини тіла Медузи Горгони) або миттєво вбивати живих (кров’ю з правої частини тіла Медузи). За ін. версією, Афіна й Асклепій розділили кров Горгони, але Асклепій застосовував її з метою рятувати життя, Афіна — відбирати.

За пророцтвом, Асклепію судилося двічі повторити власну долю: стати богом, померти і знову набути божественності. Його перше вивищення пов’язують із винятковими лікарськими знаннями і вміннями, здатністю повертати до життя мертвих (міфи оповідають про оживлення Тіндарея, Лікурга, Іпполіта, Капанея, Главка, Оріона тощо). Але бог підземного царства Аїд наскаржився Зевсу, що в нього крадуть підданих, і той вбив Асклепія блискавкою. Сюжет тлумачиться як відплата за свавільне порушення людиною встановленого богами-олімпійцями порядку. Пізніше Зевс знову повернув Асклепія до життя, помістивши серед зірок (з Асклепієм пов’язують сузір’я Змієносця). Аполлон же відплатив за смерть сина, убивши циклопів, які викували перун Зевса.

Ім’я Асклепія згадане в переліку аргонавтів.

Джерела розходяться щодо імен і кількості його нащадків (від 7 до 9), але порівняно одностайні щодо синів Махаона і Подалірія (згадані в «Іліаді» Гомера як вправні лікарі, що лікували греків під час облоги Трої), дочок — Панакеї (звідси — термін «панацея» як міфічний універсальний засіб від усіх хвороб) і Гігієї (звідси — «гігієна»). Пізня антична традиція вважала Махаона хірургом, Подалірія — терапевтом, Гігією — жіночою персоніфікацію здоров’я, Панакею — покровителькою цілющої сили ліків.

Культ Асклепія

Культ Асклепія набув особливого розвитку в містах Трицці, Кніді, де існували, ймовірно, найдавніші святилища — Асклепійони. Від 5 ст. до н. е. виникають Асклепійони в містах Пергамі, Епідаврі, Гортисі, на о-вах Егіні, Косі тощо; відомі також спільні храми Асклепія й Аполлона. До нашого часу зберігся найбільший з відомих священних комплексів — Асклепія святилище в Епідаврі.

Асклепійони були одночасно культовими і лікувальними закладами (включали спеціально облаштовані приміщення для стаціонарного утримання хворих); стали важливими осередками розвитку античної медицини. Лікування поєднувало містико-релігійні та медичні практики: спосіб зцілення визначався на основі снів (інкубацій) пацієнта, які той переповідав жерцю-лікарю. Обов’язком жерців було складання таблиць, де описувався хід хвороби та успішні лікувальні заходи.

Лікарі з о-ва Кос вважалися прямими нащадками Асклепія — асклепіадами. Як лікар-асклепіад, згаданий у працях Платона й Аристотеля «батько сучасної медицини» Гіппократ.

У давньоримській міфології Асклепій відомий як Ескулап, його культ запроваджений у Римі на поч. 3 ст. до н. е. Відоме римське святилище було розміщене на одному з о-вів р. Тибру. Культ відправлявся за грецьким взірцем, жерцями були переважно греки — у такий спосіб римський світ перейняв грецьке мистецтво медицини. Відомо, що римські лікарі проходили навчання в різних Асклепійонах (зокрема, у святилищі м. Пергама навчався медик, хірург і філософ Гален).

Зображення і символіка

Зображується у вигляді літнього чоловіка у довгому вбранні, з посохом у руці. Посох обвиває змія, Асклепій часто торкається її чи гладить їй голову. У вільній руці може тримати посудину, жмуток трав, скіпетр. Дійшли зображення бога у супроводі собаки чи кози; разом із Гігієєю, яка тримає в руках чашу, годуючи з неї змію; а також ранні зооморфні зображення у подобі змія.

У середні віки Асклепію як покровителю лікарів і аптекарів нерідко були присвячені мініатюри медичних трактатів: його зображували в аптеці серед ліків та інструментів. У живописі 16‒17 ст. популярним сюжетом став міф про загибель Короніди та народження Асклепія (фреска Домінікіно, гравюра Х. Голціуса та ін.).

Поширеним символом став посох Асклепія. Його походження пов’язують з міфологічним переказом про оживлення Главка — сина критського царя Міноса. Прямуючи у палац, Асклепій вбив змію, що обвила його дорожній посох. За мить побачив іншу змію, з цілющою травою в пащі, котра оживила вбиту. Знайшовши ту рослину, цілитель воскресив царевича. Вшанування Асклепія пов’язують з древнім культом змій як уособлень всезнання (мудрості), зцілення, омолодження (скидання старої шкіри), відродження.

З культом Асклепія пов’язують історичні витоки емблеми медицини (змія над чашею як символ сполуки отрути й протиотрути). Посох Асклепія зображений на прапорі Всесвітньої організації охорони здоров’я.

Додатково

  • автентична «Клятва Гіппократа» починалася словами: «Я присягаюся лікарем-Аполлоном, і Асклепієм, і Гігієєю, і Панакеєю, і всіма богами й богинями…»
  • на честь Асклепія названа лікарська рослина родини барвінкових, лат. Asclepias tuberosa.

Література

  1. Wickkiser B. L. Asklepios, Medicine, and the Politics of Healing in Fifth-Century Greece: Between Craft and Cult. Baltimore : John Hopkins University Press, 2008. 178 р.
  2. Межерицкая С. И. Культ Асклепия и психология античного общества II в. н. э. // Мнемон. Исследования и публикации по истории античного мира. 2004. Вып. 3. С. 373–394.
  3. Cameron A. Greek Mythography in the Roman World. Oxford : Oxford University Press, 2004. 346 р.
  4. Історія європейської цивілізації. Греція / За ред. У. Еко; пер. з іт. Харків : Фоліо, 2016. 1158 с.
  5. Graves R. The Greek Myths. London : Penguin, 2017. 784 p.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Асклепій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Асклепій (дата звернення: 28.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.08.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ