Версія від 14:33, 6 квітня 2020, створена Daria (Обговорити цю сторінку | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Апротонні розчинники

Апрото́нні розчи́нники ― неорганічні або органічні сполуки, які не містять атома водню, з’єднаного з електронегативним атомом, здатні розчиняти різні речовини. Зазвичай атом водню апротонного розчинника з’єднаний лише з атомом карбону (вуглецю).

Загальні характеристики апротонних розчинників:

  • можуть утворювати водневі зв’язки;
  • не дисоціюють і не можуть бути донорами або акцепторами протонів;
  • здатні розчиняти деякі солі.

Вони можуть бути як сильними, так і дуже слабкими основами: апротонні розчинники із сильною основністю вважають протофільними, а зі слабкою ― протофобними. Молекули протофільних апротонних розчинників містять атом оксигену (кисню) або атом азоту, на якому сконцентровано негативний заряд електричний. Апротонні розчинники з відносно високими значеннями проникності діелектричної (εr ≥ 15–20) або зі значними дипольними моментами (µ ≥ 2,5 D) часто називають диполярними апротонними розчинниками. Деякі апротонні розчинники з εr < 15 або µ < 2,5 D (наприклад, піридин, тетрагідрофуран, ефір діетиловий, 4-метил-пентан-2-он) класифікують як диполярні розчинники. Це пов’язано з тим, що через кислотні або основні властивості вони виявляють властивості дипольних розчинників. Розчинники з відносно низькими значеннями діелектричної проникності (або дипольного моменту) і дуже слабкі кислотні й основні властивості, називають інертними.

До апротонних розчинників належать: диметилформамід, диметилсульфоксид, N-метил-2-піролідінон, гексаметилфосфортріамід, піридин, тетрагідрофуран, діетиловий ефір, ацетонітрил, пропіленкарбонат, нітрометан, сульфолан, ацетон, 4-метилпентан-2-он, метилетилкетон, аліфатичні (див. Аліфатичні сполуки) вуглеводні, бензол, тетрахлорометан, 1,2-дихлороетан тощо.

Література

  1. Kolthoff I. M., Chantooni M. K. Jr. Treatise on Analytical Chemistry : in 13 vol. 2nd ed. New York : Wiley, 1980. Vol. 2. P. 1. 815 p.
  2. Lowery T. H., Richardson K. S. Mechanism and Theory in Organic Chemistry. 3rd ed. New York : Harper Collins Publishers, 1987. 190 p.
  3. Izutsu K. Electrochemistry in Nonaqueous Solutions. 2nd ed. Weinheim : Wiley-VCH Verlag, 2011. 415 p.

Автор ВУЕ

М. І. Горобець


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Горобець М. І. Апротонні розчинники // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апротонні розчинники (дата звернення: 20.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
06.04.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ