Сегрегація (у суспільстві)

Сегрега́ція (лат. segregatio — відокремлення, від segregare — розділяти, ізолювати) — відокремлення, відсторонення, розмежування певної групи людей за окремими ознакам.

Часто пов’язана з примусом та дискримінацією. Може проявлятися у створенні штучних умов, перешкод у побуті, окремому проживанні, недоступності певного фаху тощо.

Є родовим поняттям щодо гендерної, професійної, расової, територіальної, освітньої та інших видів сегрегації.

Історична довідка

Сегрегація є багатоаспектним явищем, що не має чітких часових і просторових меж виникнення й розвитку. Сегрегація супроводжувала людство на всіх етапах розвитку. Наприклад, соціальна сегрегація в Стародавньому Римі поділяла суспільство на плебеїв та патриціїв. Гендерна сегрегація в ісламі та християнстві визначала, що служителями культу можуть бути лише чоловіки (окрім англіканської та протестантської гілок християнства). Значний вплив на гендерну сегрегацію пов’язаний зі здатністю жінок народжувати дітей, що в подальшому призвело до розподілу в суспільстві соціальних ролей. Типовим прикладом територіальної сегрегації слугують індіанські резервації в США, що почали формуватися в 19 ст. Расова сегрегація мала місце в США та ПАР, де за ознакою кольору шкіри було поділено всі сфери суспільного життя від навчання і проживання, до відпочинку і роботи. Освітня сегрегація стосувалася реалізації права на освіту, за якої здобувачів поділяли на групи, залежно від рівня здібностей, статі, тощо.

Характеристика

Кожному з видів сегрегації притаманні критерії розподілу. Наприклад, для характеристики фахових понять у сфері професійної сегрегації використовують поняття горизонтальної та вертикальної гендерної сегрегації.

Горизонтальна гендерна сегрегація — один з індикаторів гендерної нерівності, який передбачає існування так званих типових «чоловічих» і «жіночих» професій у суспільстві.

Вертикальна гендерна сегрегація — нерівність між чоловіками та жінками щодо посад, що має різні форми:

  • «скляна стеля» — це штучно створені бар’єри, причиною яких є упередження щодо працівниць організацій, які перешкоджають кар’єрному росту;
  • «липка підлога» — бар’єри, які утримують жінок на низькооплачуваних і непрестижних роботах.

Для виявлення та оцінки рівня сегрегації (професійна сегрегація) використовують інтегральні індекси (наприклад, індекс дисиміляції Дункана, індекс Кармеля та Мак-Лахлана) та тривимірну класифікацію, що виокремлює три групи занять/секторів:

  • з домінантною зайнятістю жінок;
  • змішані;
  • з домінантною зайнятістю чоловіків.

Сегрегація може бути добровільною, коли, наприклад, певна група національних меншин створює власні заклади для навчання молоді з-поміж представників такої меншини. Протилежним явищем сегрегації є десегрегація, яка спрямована на подолання перешкод і розмежувань за певним визначеним критерієм.

Нормативне регулювання

Національне законодавство України не містить визначення поняття сегрегації. Не розтлумачено сегрегацію в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у Європейській соціальній хартії.

Питання сегрегації неодноразово розглядали та визнавали порушенням прав людини в Європейському суді з прав людини (наприклад, рішення у справах «D.H. та інші проти Чеської Республіки» («D.H. and Others v. Czech Republic») від 13.11.2007, «Горват і Кіш проти Угорщини» («Horvath and Kiss v. Hungary») від 29.01.2013) та Європейському комітеті з соціальних прав [наприклад, рішення у справах «Європейський центр прав ромів проти Греції» («European Roma Rights Centre v. Greece») від 08.12.2004, «Європейський центр прав ромів проти Італії» («European Roma Rights Centre v. Italy») від 07.12.2005].

Стаття 3 Міжнародної конвенції про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (ратифікована Україною 21.01.1969) встановлює заборону сегрегації.

Додатково

Європейська комісія проти расизму та нетерпимості у Загальнополітичній рекомендації № 7 (2002) визначає сегрегацію як дії фізичної або юридичної особи, спрямовані на об’єктивно необґрунтоване відокремлення однієї людини від інших на підставі певних характеристик.

Добровільне відокремлення від інших на підставі певних характеристик не становить сегрегації. Добровільна самосегрегація, наприклад, може проявлятися у створенні представниками національних меншин власних освітніх або інших приватних закладів з метою збереження своєї культури або мови, направленні батьками своїх дітей, які мають певну групу інвалідності до спеціалізованих навчальних закладів, створенні закритих клубів або організацій, зокрема для надання послуг, які чітко призначені для клієнтів певної статі.

Здійснення політики органами влади або місцевого самоврядування на національному, регіональному або місцевому рівні з метою забезпечення принципу недискримінації передбачає виявлення добровільності самосегрегації. Наприклад, батьки-роми або батьки дитини з інвалідністю можуть не відправляти свою дитину до звичайної, несегрегованої та інклюзивної школи або класу через побоювання того, що дитина в такій школі зазнаватиме дискримінації.

Сегрегація є порушенням права на рівне ставлення незалежно від того, чи призводить вона до менш прихильного ставлення або менш сприятливого становища. Таке розуміння сегрегації в міжнародному праві вважають класичним із середини 1950-х, коли Верховний Суд США виніс рішення у справі «Браун проти Ради з питань освіти» («Brown v. Board of Education»). У рішенні Верховного Суду США зазначено, що сегрегація, зокрема за ознакою раси, є порушенням права на рівність навіть попри те, що інші фактори або обставини можуть бути рівними.


Джерела

Література

  1. Єфанова І. В., Марценюк Т. О. Гендерна сегрегація на ринку праці України у сфері інформаційних технологій // Вісник Львівського університету. Серія соціологічна. 2014. № 8. С. 69–81.
  2. Пономарьов С. Ю., Федорович І. Ю. Запобігання та протидія дискримінації в Україні: Посібник для працівників органів державної влади та місцевого самоврядування. Київ : Міжнародна організація з міграції, Представництво в Україні, 2014. 74 с. URL: https://iom.org.ua/sites/default/files/iom_booklette-06_1kolonka_screen.pdf
  3. Ангелко І. В., Лех Г. А., Рібун Л. В. Гендерна сегрегація — стереотип та проблема сучасного розвитку вітчизняного ринку праці // Науковий вісник Національного лісотехнічного університету України. 2018. Т. 28. № 9. С. 31–34.

Автор ВУЕ

А. Є. Фоменко, Б. О. Логвиненко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Фоменко А. Є., Логвиненко Б. О. Сегрегація (у суспільстві) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Сегрегація (у суспільстві) (дата звернення: 6.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
30.08.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ