Версія від 12:09, 15 вересня 2020, створена Торопчинова Катерина (обговореннявнесок) (Канали між озерами)

Шацькі озера

Картосхема розташування Шацьких озер, Волинська область, Україна
Озеро Світязь, Шацькі озера,
Волинська область
Озеро Пулемецьке, Шацькі озера,
Волинська область
Озеро Пісочне, Шацькі озера,
Волинська область
Озеро Люцимир, Шацькі озера,
Волинська область
Магістральний канал Копаївської осушувальної ситеми на Шацькому поозер’ї,
Волинська область

Ша́цькі озе́ра — група озер у Шацькому районі Волинської обл., Україна. Інші назви: історична — Світязькі озера; сучасна (стосовно району) — Шацьке поозер'я,

Характеристика

Шацька група озер належить до басейну р. Західний Буг, розташована поблизу смт Шацьк. До її складу входять 28 озер (з них 23 — на території Шацького національного природного парку) із загальною площею водного дзеркала понад 60 км2.

Район розташований поблизу лінії головного європейського вододілу, а саме його Атлантично-Чорноморського відтинку, яким є межиріччя Західного Бугу та Прип’яті. Поруч знаходяться кордони України з Польщею (на заході), з Білоруссю (на півночі).

Походження, гідрографія

Шацьке поозер'я — рівнина в межах Поліської низовини. У центральній частині місцевості поширенні озерні карстові улоговини, утворені в крейдяних відкладеннях (озера Світязь, Пулемецьке, Кримне). Озера Пісочне, Люцимир, Луки, Перемут відносять до типу успадкованих котловин у крейдяній поверхні, ускладненій карстом, Чорне Велике — до озер льодовикового походження. Серед понижених масивів виникли озера реліктового походження (напр., Озерце, Мошне, Линовець). Їхні береги дуже заторфовані, дно замулене. Такі озера інтенсивно заростають і перетворюються в болота.

Найбільші озера Шацької групи:

  • Світязь (площа водного дзеркала — 26,22 км²; середня глибина —6,90 м; об’єм —180,8 млн м3);
  • Пулемецьке (15,68 км²; 4,10 м; 64,3 млн м3);
  • Луки (6,73 км2; 2,1 м; 14,1 млн м3);
  • Люцимир (4,3 км2; 4,4 м; 19,5 млн м3);
  • Острів'янське (2,55 км2;2,3 м; 5,9 млн м3);
  • Пісочне (1,87 км²; 6,9 м; 13,0 млн м3);
  • Кримне (1,47 км²; 2,9 м; 4,2 млн м3);
  • Перемут (1,42 км²; 2,2 м; 3,2 млн м3);
  • Чорне Велике (0,83 км²; 3,0 м; 2,5 млн м3).

Гідрологія

Береги Шацьких озер низькі, пологі, складені піщано-гальковим та біогенним матеріалом; є заболочені ділянки. Живлення озер відбувається за рахунок атмосферних опадів і підземних вод та за рахунок водообміну каналами, якими сполучені деякі озера. Дно озер вкрите переважно піщано-мулистими відкладеннями, торф'яними мулами і сапропелями.

Усі озера мають уповільнений водообмін; належать до водойм з малим та середнім питомим водообміном. У режимі рівнів води в озерах спостерігається сезонність — виділяються весняні та осінні максимуми, а також літні та зимові мінімуми. Максимум рівня води спостерігається в кінці квітня — на початку травня після танення снігу та льоду, мінімум — у кінці серпня — на початку вересня. За багаторічними спостереженнями, амплітуда середніх річних коливань становить бл. 0,5 м, але може коливатися від 0,3 до 0,75 м.

Влітку вода в озерах добре прогрівається, взимку озера замерзають.

Колір води змінюється від жовтувато-зеленого в мілководних озерах до смарагдово-зеленого у глибоких. Озерна вода гідрокарбонатно-кальцієвого складу, невисокої мінералізації (від 95–125 до 200–250 мг/дм³).

Іхтіофауна Шацьких озер нараховує близько 25 видів риб. В озерах водяться окуні, плітки, щуки, лящі, карасі, коропи, соми, в'юни. У 1937 був завезений вугор. Присутні акліматизовані види (в озерах Світязь, Пулемецькому і Кримному — канальний сом; в Пісочному — окунь великоротий або форелеокунь; в Пулемецькому — чудський сиг; в Люцимирі і Чорному Великому — судак і підвид коропа звичайного, відомий як амурський сазан). У кількох озерах мешкають раки.

Канали між озерами

Гідротехнічна оптимізація водного режиму Шацьких озер почалася у 19 ст.: більшість озер були сполучені каналами між собою та з річками басейну Західного Бугу. Один із найдавніших каналів, створений для скиду води з оз. Світязь під час катастрофічної повені 1887, сполучає його з оз. Луки. Озеро Світязь знаходиться на 1,5 м вище, тому вода самотічно рухається каналом. Щоб зі Світязя не витікало більше води, ніж належить, на каналі функціонує шлюз-регулятор.

В оз. Світязь надходить вода з оз. Линовець, відмітка рівня якого на 0,1 м вища. Але цим каналом проходить незначна кількість води (оз. Линовець у 900 разів менше за об’ємом, ніж оз. Світязь).

Озеро Луки з’єднано широкою природною протокою з оз. Перемут. Вони мають однаковий рівень поверхні води, тому деякі дослідники вважають їх єдиним озером (у різних джерелах можна зустріти вживання: озеро Луки-Перемут). З оз.Луки витікає р. Копаївка, яка впадає в Західний Буг.

Ще до Другої світової війни польські фахівці сполучили каналами озера: Чорне Велике — Люцимир — Кругле — Довге — Плотиччя — Кримне.

З оз. Кримне починається р. Рита, яка протягом кількох десятків кілометрів служить кордоном між Україною та Білоруссю і впадає в р. Мухавець, притоку Західного Бугу.

Має стік і друге за величиною з Шацьких озер — Пулемецьке. Каналом його вода надходить в оз. Острів’янське, далі продовжує шлях іншим каналом, живлячи ставки рибгоспу Ладанка, потім потрапляє в р. Копаївка.

Використання

На території Шацького поозер'я у 1960–1970-х здійснювали осушувальні меліорації з метою розширення площ сільгоспугідь, що вплинуло на гідрологічний режим озер. Споруджено Верхньоприп’ятську (басейн р. Прип’ять) та Копаївську (басейн р. Копаївка) осушувальні системи. На 2020 вони знаходяться в занедбаному експлутаційному стані.

У 1970–1980-х посилюється природоохоронна діяльність на цій території, створюються державні ландшафтні заказники. 1983 з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Шацького поозер'я створено Шацький національний природний парк (НПП).

У 1995 водно-болотні угіддя Шацького НПП в рамках Рамсарської конвенції віднесені до територій, що мають міжнародне значення (здебільшого як середовище існування водоплавних птахів).

У 2002 рішенням 17-ї сесії Бюро координаційного Комітету ЮНЕСКО «Людина і біосфера» Шацькому НПП надано статус біосферного резервату.

2012 за програмою ЮНЕСКО «Людина і біосфера» створено міжнародний трилатеральний біосферний резерват «Західне Полісся», до складу якого увійшли біосферні резервати «Шацький» (Україна), «Західне Полісся» (Польща) та «Прибузьке Полісся» (Білорусь).

Шацькі озера заповнені багатовіковими донними відкладеннями — сапропелями, які тут мають промислове значення. У більших озерах (Світязь, Пулемецьке, Люцимир, Пісочне) сапропелі виповнюють найглибші частини озерних западин, де утворюють лінзи завтовшки від 1 до 3–5 м. В озерах Луки і Перемут вони майже повністю наповнили озерне ложе, досягнувши потужності близько 20 м. Повністю заповнені сапропелем дрібні озера (Мошне, Карасинець, Соминець та ін.), які перебувають на стадії заболочування.

Для запобігання зникненню озер необхідно очистити їх від мулу й одночасно здійснити видобуток цінної корисної копалини — сапропелю, який застосовується у сільському господарстві як добриво. Така діяльність суперечить природоохоронним нормам, які діють на території Шацького НПП. Вона вимагає ретельного дослідження і узгодження.

На Шацьких озерах функціонують рибні господарства, розвивається регульована рекреація і туризм.

Додатково

  • Виконана у 2020 типізація Шацьких озер за площею водного дзеркала відповідно до вимог Водної рамкової директиви ЄС засвідчує, що тут немає «дуже великих» озер (площею понад 100 км2), натомість є два «великих» озера (10–100 км2) — Світязь і Пулемецьке, 6 «середніх» (1–10 км2), 5 «малих» (0,5–1,0 км2), 15 «дуже малих» (до 0,5км2). Тобто «дуже малі» за площею озера становлять 53%.
  • Виконана у 2020 типізація Шацьких озер за середньою глибиною відповідно до вимог Водної рамкової директиви ЄС засвідчує, що тут немає «глибоких» озер (глибиною понад 15 м), натомість є чотири озера «середньої глибини» (3–15 м) — Світязь, Пулемецьке, Пісочне, Люцимир та 24 — «мілкі» озера (до 3 м). Тобто «мілкі» озера становлять 86 %.

Література

  1. Тутковский П. А. Озеро Свитязь и народные предания о нём // Киевская старина. 1901. Т. 72. № 3. С. 144–150.
  2. Lencewicz St. Międzyrzecze Bugu i Prypeci. Wody płynące i jeziora // Przegląd geograficzny. 1931. Vol. 11. P. 68–92.
  3. Пелешенко В. І., Закревський Д. В., Хільчевський В. К. Про вплив осушувальних меліорацій на хімічний склад природних вод Шацького природного підрайону // Вісник Київського університету. Серія: Географія. 1978. Вип. 20. С. 56–60.
  4. Ільїн Л. В. Мольчак Я. О. Озера Волині. Лімнолого-географічна характеристика. Луцьк : Надстир’я, 2000. 140 с.
  5. Морозова А. О. Гідрохімічний стан та оцінка якості води водойм Шацького національного природного парку // Науковий вісник Волинського національного університету ім. Лесі Українки. Серія: Географічні науки. 2009. № 1. С. 47–51.
  6. Хмелівський В., Баранов В., Костюк О. Сапропелеві мули Полісся (на прикладі Шацьких озер) // Мінералогічний збірник. 2010. № 60. Вип. 1. С. 113–118.
  7. Хомік Н. В. Водні ресурси Шацького національного природного парку: сучасний стан, охорона, управління. Київ : Аграрна наука, 2013. 239 с.
  8. Хільчевський В. К., Забокрицька М. Р. Основні аспекти морфометрії та гідрохімії Шацьких озер // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2020. № 3 (58). С. 92–100.
  9. Озера // Регіональний офіс водних ресурсів у Волинській області. URL: https://www.vodres.gov.ua/node/152.
  10. Шацький національний природний парк. Офіційний сайт. URL: http://shpark.com.ua/

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Шацькі озера // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шацькі озера (дата звернення: 26.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
08.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ