Версія від 13:10, 5 жовтня 2021, створена Торопчинова Катерина (Обговорити цю сторінку | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Віллеміт

Віллемі́т, вілемі́т — мінерал класу силікатів, ортосилікат острівної будови.

Цинкова руда, поширений мінерал зони окиснення цинкових родовищ.

Віллеміт.jpg

Віллеміт

Клас мінералу силікати
Колір безбарвний, іноді зеленувато-жовтого або червонуватого кольору.
Форма кристалів шестикутні призми
Сингонія тригональна
Твердість 5–6
Блиск скляний, жирний
Питома вага 3, 89–4, 18 г/см³


Історична довідка

Названо на честь короля Нідерландів Віллема I.

Уперше виявлено 1830 у м. Кельмісі (Бельгія). Описав математик і мінералог А. Леві (1795–1841; Франція).

Характеристика

Формула Zn2SiO4.

Сингонія тригональна. Густина 3,89–4,18 г/см3. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса 5–6.

Безбарвний, іноді зеленувато-жовтого або червонуватого кольорів. Блиск скляний, жирний. Кристали — шестикутні призми, закінчені ромбоедричними площинами: є чіткі розщеплення, паралельні граням призми та основі. Частіше трапляються гранульовані маси та маси розщеплення.

Зазвичай утворюється як зміна раніше існуючих сфалеритів рудних тіл і асоціюється з вапняком. Також міститься в мармурі і може бути результатом метаморфізму більш ранніх геміморфітів чи смітсонітів.

Поширення

Трапляється у метасоматично змінених гранітах.

Найбільші родовища віллеміту розташовані поблизу міст Альтенберг (Бельгія), Цумеб (Намібія), Кабве (Замбія), а також у Канаді (провінція Квебек), Південній Австралії. Значні скупчення відомі у США (штати Арізона, Нью-Джерсі).

Застосування

У великих масах використовують як руду цинку. Застосовують під час виготовлення флуоресціюючих екранів. Використовують у ювелірній справі; особливо цінні — жовті прозорі різновиди.

Література

  1. Palache C. The Minerals of Franklin and Sterling Hill, Sussex County, New Jersey. Washington : U.S. Government Publishing Office, 1935. P. 82–88.
  2. Лазаренко Є. К., Винар О. М. Віллеміт // Мінералогічний словник. Київ : Наукова думка, 1975. 774 с.
  3. Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
  4. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2004. Т. 1. 640 с.
  5. Віллеміт // Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1: Мінералогічний словник. 444 с.

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Віллеміт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Віллеміт (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.10.2021


Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ