Вавилон

Версія від 11:49, 11 травня 2019, створена Alvadar (обговореннявнесок) (Історична довідка)

Вавило́н (від аккад. Bāb-ilim — брама богів; давньоєвр. בָּבֶל babel) — одне з найбільших міст Давньої Месопотамії і всього Стародавнього світу, столиця Вавилонського царства. Історично перший людний «мегаполіс», де мешкали представники різних народів і культур, важливий політичний, економічний та культурний центр Близького Сходу протягом 2–1 тисячоліть до н.е. Відомий символ християнської есхатології та сучасної культури.

Вавилон (Bāb-ilim)

Країна Вавилонське царство
Засновано 3000 до н.е.
Чисельність населення (тис.осіб) 200000
Територія (кв.км.) 10

Географічне положення

Місто засноване у південному ареалі Месопотамської низовини, в історичній місцевості Аккад, на берегах р. Євфрат. Руїни Вавилону розташовані поблизу м. Ель-Хілла (столиці обл. Бабіль) на території сучасного Іраку, на відстані 88 км на південь від Багдада. Давній Вавилон був поділений річищем Євфрату на дві частини — Західне і Східне місто. Пізніше річище змінилося і тепер прямує через руїни Західного міста. У період розквіту Вавилон набуває класичного прямокутного плану з поділом на десять кварталів. Площа міста складала бл. 4 км2, а територія «Великого Вавилону» (разом із передмістями) сягала 10 км2; кількість населення у часи розквіту оцінена в 200 тис. осіб.

Історична довідка

Надійних відомостей про час заснування Вавилону немає. Наймовірніше, місто засноване у шумерську епоху, не пізніше 3-го тис. до н.е., на перетині важливих торгівельних шляхів. Найдавніші археологічні знахідки датуються бл. 2400 до н.е. Спершу — одне з незначних поселень серед сукупності шумерських міст-держав, згодом — центр провінції у складі Аккадського царства (24–22 ст. до н.е.), Царства 3-ої Династії Ура (22–20 ст. до н.е.), а з 2-го тис. до н.е. — столиця Вавилонського царства, однієї з найбільших держав Давнього світу. Вивищення міста пов’язане з правлінням царя Хаммурапі (1793–1750 до н.е.). Масштабні розбудови припадають на добу Каситського царства (16–12 ст. до н.е.).

Вавилон часто стає об’єктом завоювань (хетів, ассирійців, еламітів тощо), періодично зазнає сильної руйнації і спустошення.

Найвищого економічного і культурного розквіту та політичної могутності сягає у період Нововавилонського царства, за часів правління Навуходоносора ІІ (605–562 до н.е.). Сучасні археологічні розкопки виявляють залишки переважно цієї доби.

539 до н.е. Вавилон завойований військами Кіра ІІ, стає однією серед п’яти столиць держави Ахеменідів (6–4 ст. до н.е.). Від останньої третини 4-го ст. до н.е. — столиця імперії Александра Македонського. Після її розпаду входить до складу держави Селевкидів, Парфянського царства, Римської імперії. В еллінську добу втрачає значення політичного й релігійного центру і поступово занепадає, перетворюючись на бідне невелике поселення. Покинуте після завоювання арабами (624).

Клімат

Природний ландшафт Нижньої Месопотамії складають пустельні землі з рідкою рослинністю; ділянки сухих степів і напівпустель межують з річками, каналами, які зрошують долину Євфрату. Клімат аридний — спекотний, тропічний, з високими добовими коливаннями температури, незначною кількістю опадів.

Господарство

Рабовласницька держава давньосхідного типу. Провідні галузі – землеробство, засноване на штучному зрошуванні земель, та розведення дрібної рогатої худоби. Створені іригаційна та складна гідравлічна системи. Розвинута архітектура, різноманітні ремесла і торгівля. Періоди економічного зростання позначені розбудовою Вавилону: прокладалися широкі вулиці, мости, здійснювалась нова забудова міста, зміцнювалися фортифікаційні споруди. Місто було оточене потрійним колом захисних мурів, ровом та зовнішнім муром, що охоплював частину передмість.

Культура

Віднайдення і дешифровка значної кількості клинописних текстів свідчать про високо розвинену культуру, що здійснювала значний вплив на розвиток цивілізаційних осередків Стародавнього Сходу, а через них — на європейську культуру.

Протягом століть Вавилон — важливий священний центр Давньої Месопотамії. Відомо про активне будівництво численних храмів, святилищ, палаців, у т.ч. спорудження та оновлення святилищ на честь Нін-Ісини, Нанна, Адада, Іштар та інших божеств шумеро-аккадського пантеону. Особливе значення мав Есагіла — храмовий комплекс, присвячений Мардуку, богу-покровителю Вавилону, разом із грандіозною спорудою — зикуратом Етеменанкі заввишки 91 м. Споруди були облицьовані глазурованою цеглою, барельєфами, фризами; яруси зикурату мали різні кольори.

З Вавилоном пов’язаний розвиток античної науки, найперше астрономії, математики, медицини. Вавилонська школа е-дубба («будинок таблиць») стала провідним центром освіти та збереження традицій підготовки писців. Створений міфологічний епос закріплює уявлення про Вавилон як космологічний і божественний центр світу і Землі, місце поєднання земного і небесного.

З містом також пов’язують одне із семи давніх див світу – Висячі сади Семіраміди та відомий біблійний переказ про Вавилонську вежу (Вавилонське стовпотворіння) і розпорошення народів. У шерезі мов термін «Вавилон» та похідні від нього досі позначають безглузду метушливу діяльність великого натовпу людей.

У пророцьких книгах Старого Завіту назва міста стає синонімом владного, великого, багатого («пані Царств»), але розбещеного й грішного царства, що буде поруйноване Богом; символом богозневаги і морального занепаду. В Об’явленні Івана Богослова Вавилон змальований як розкішно вбрана, сп’яніла від крові повія, «мати розпусти й гидоти землі» (Об’явлення, 17:5).

У сучасному мистецтві «Вавилон» — популярна назва для фестивалів, перформансів, проектів, часописів, що передбачають поєднання і змішування різних художніх, музичних, театральних тощо стилів і жанрів (напр.: фестивалі-ярмарки «Вавилон ХХІ»; опера-цирк «Вавилон» (2016), реж. В. Троїцький, музика Р. Григорів, І. Разумейко).

Цікаві факти

  • Відомості про Вавилон подають ще античні автори: Геродот, Ксенофонт, Діодор Сицилійський, Помпей Трог, Йосип Флавій тощо. «Батько історії» Геродот, відвідавши Вавилон, назвав його найгарнішим серед відомих йому міст.
  • Першим європейцем, хто здійснив мандрівку до Вавилону, став рабин Веніамін Тудельський, який у період між 1160 і 1173 побував там двічі й залишив згадку про руїни палацу Навуходоносора та легендарної Вавилонської вежі.
  • До кінця 19 ст. Вавилон вважався міфом, доки в 1899 р. німецький археолог Роберт Кольдевей не виявив його рештки. Загальна сума витрат на археологічні розкопки Кольдевея за 18 років склала 0,5 млн золотих марок. Для виконання унікального обсягу земляних робіт до місця розкопок довелося прокласти залізничну колію.
  • За правління Саддама Хусейна безпосередньо поблизу руїн Вавилону був зведений палац для іракського лідера, а саме місто піддане реконструкції – відбудовано чимало будинків, храм, ділянки мурів, деякі інші споруди. Проведена реконструкція отримала неоднозначні оцінки серед істориків та археологів.
  • «Вавилон’13» — соціальний і кіно- проект, об’єднання режисерів, операторів та кінематографістів у галузі українського короткометражного документального кіно. Презентований як територія кіно- й відеофіксації подій українського громадянського протесту. Розпочав свою діяльність з короткого відео «Prologue», записаного на Михайлівській площі 30.11.2013.

Література

  1. The Cambridge Ancient History : in 14 vol. 2nd ed. Cambridge : Cambridge University Press, 1988. Vol. 4: Persia, Greece and the Western Mediterranean C. 525 to 479 B.C. 672 p.
  2. Оппенхейм А. Л. Древняя Месопотамия. Портрет погибшей цивилизации / Пер. с англ. М. Н. Ботвинника. 2-е изд, испр. и доп. Москва : Наука, 1990. 319 с.
  3. Кодін В. О., Панов, П. В. Архітектура та містобудування первісного суспільства, стародавнього і середньовічного Сходу. 2-ге вид, розшир. та перероб. Харків : ХНАМГ, 2007. 122 с.
  4. Аль-Ода Насир Али А. Вавилон: генезис реконструкций // Науковий вісник будівництва. Харків, 2015. № 2 (80). С. 35–41.
  5. Кривачек П. Вавилон. Месопотамия и рождение цивилизации. MV–DCC до н. э. Москва : Закрытое акционерное общество «Издательство Центрполиграф», 2015. 440 с.
  6. Історія європейської цивілізації. Близький Схід / За ред У. Еко. Харків : Фоліо, 2016. 1312 с.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Вавилон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/%D0%92%D0%B0%D0%B2%D0%B8%D0%BB%D0%BE%D0%BD
Дата звернення: 8.12.2019.