ВУЕ

Про ВУЕ



ВУЕ — сучасний довідковий онлайн-сервіс і водночас багатотомне видання, підготовку якого було розпочато в січні 2013 року спільними зусиллями співробітників державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво» та авторського колективу з усієї України — материкової й діаспорної.

Це перше за доби незалежності універсальне багатотомне систематизоване енциклопедичне видання з усіх галузей знань про розвиток людської цивілізації та внесок України у світову історію й культуру.

На сторінках та на порталі ВУЕ у доступній формі представлено найвидатніші події та постаті світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності; інтерпретовано найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображено рух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Україна виступає не лише як органічна складова цієї інтелектуально інтерпретованої картини світу, але й як суб’єкт інтерпретації.


Концепція енциклопедії

Коло знань

Енциклопедія — це коло знань; циклічне навчання, виховання. Саме так перекладається грецький етимон ẻγκύκλιοςπαιδεία, а отже, вказує на такі засадничі ознаки цих видань, як навчальний, виховний, просвітницький характер, системність (циклічність) уміщених у них знань.

У межах цієї традиції книготворення, ВУЕ систематизує різноманітні за тематикою сучасні достовірні відомості. Вона адресує ці знання найширшому читацькому загалу в стислій і доступній формі, зручному для користування форматі, адекватному модерному розвитку інформаційних технологій.

Концепція ВУЕ ґрунтується на сукупності фундаментальних ідей та засад створення багатотомного універсального видання. Відомо, що така концепція конкретизує типологічні параметри передбачуваного видання,розкриває його задум, завдання, загальні принципи підбору й організації матеріалу.

Основою підготовки проекту стала україноцентричність. За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу у ВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання. Концептуально ВУЕ передбачає створення не лише сучасного компендіуму людських знань на виробленому досвідом провідних національних універсальних енциклопедій рівні, але й систематизацію та репрезентацію в зрозумілому й доступному вигляді (друкованій та електронній версіях) напрацювань попередніх поколінь. Водночас концепція ВУЕ зорієнтована на сучасне наукове осмислення картини світу, історії людської цивілізації, внеску в неї українського народу. У ній представлено найвидатніші події та постаті світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності; інтерпретовано найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображено рух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Знайшли також відображення докорінні зміни в політичній карті світу, сучасні вчення в галузі природничих наук, філософії, історії, політології, соціології, культурології, естетики тощо. Україна виступає не лише як органічна складова цієї інтелектуально інтерпретованої картини світу, а й суб’єкт інтерпретації. Адже цю енциклопедію творили українські фахівці як самостійний інтелектуальний продукт, освоюючи досягнення світової науки і техніки, сучасних методологій і,таким чином, репрезентуючи здатність українства запропонувати свій власний оригінальний внесок у спільний процес пізнання, разом із самопізнанням людства.


Мета і завдання
1vol-235x300.jpg

Історія проекта

Ідея видання і коріння універсальної національної енциклопедії

Видання універсальної енциклопедії в Україні визрівала в середовищі академічної інтелігенції ще наприкінці 1990-х років. Уперше цю ідею оприлюднено на Загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 р. (доповідь І. Дзюби «Національна енциклопедія України — пріоритетний проект ХХІ ст.»). Однак реалізація цієї ідеї затяглася.

Проект створення ВУЕ було започатковано Указом Президента України за №1 від 2 січня 2013 р. «Про Велику українську енциклопедію» (видання ВУЕ планувалося здійснити упродовж 2013–2020 рр.) Для реалізації проекту указом передбачалося створення Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво імені М. П. Бажана» шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана» та «Головної редакції Зводу пам’яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана».

Указом Президента України від 12 січня 2015 р. за № 7 «Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії» внесено зміни до попереднього Указу Президента України від 2 січня 2013 р. № 1, зокрема пролонговано термін підготовки багатотомного видання до 2026 року.

Від часу виходу в світ останніх томів українських універсальних енциклопедій минули десятиліття. Йдеться про такі знакові багатотомні видання, як «Енциклопедія українознавства» (загальна частина — 1949–1952 рр.; словникова частина — 1955–1989) та багатотомну Українську Радянську Енциклопедію (УРЕ). Останню видано Головною редакцією Української Радянської Енциклопедії (головний редактор — Микола Бажан): упродовж 1959–1963 вийшли 1–16 томи цієї Енциклопедії, в 1965 — 17 том «Українська Радянська СоціалістичнаРеспубліка». Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друком упродовж 1976–1985 роки.

Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в Україні у різний час, становлять не лише історичну та джерелознавчу цінність, але й почасти залишаються актуальними в науковому та інформаційному плані. Однак змінюється світ — змінюються й книги. За ці роки постала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство — замовник енциклопедії, а отже, змінилися й вимоги до принципів укладання таких видань, передусім до змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способів

На початок ХХІ ст. зусиллями багатьох видавництвта академічних установ уже підготовлено й видано низку профільних енциклопедій, що засвідчило стійкий інтерес до різноманітних видань енциклопедичного формату. Зокрема напочаток ХХІ ст. вийшли друком галузеві енциклопедії:

  • Географічна енциклопедія (1–3 томи).
  • Екологічна енциклопедія (1–3 томи).
  • Енциклопедія етнокультурознавства (у 8 томах).
  • Енциклопедія«Українська мова».
  • Енциклопедія історії України (1–10 томи).
  • Музична енциклопедія (1–4 томи).
  • Юридична енциклопедія (у 6 томах) та інші.

Продовжується видання Енциклопедії сучасної України.

Серед спеціалізованих галузевих енциклопедійтакож вийшли друком:

  • «Енциклопедія банківської справи України» за редакцією В. С. Стельмаха (К., 2001);
  • «Медична енциклопедія», складена П. Червяком (К., 2001);
  • «Енциклопедія водного господарства, природокористування, природовідтворення, сталого розвитку» А. В. Яцика і В. Я. Шевчука (К., 2006);
  • «Енциклопедія електронних масмедіа» І. Г. Мащенка (К., 2006);
  • «Енциклопедія законодавства» (К., 2003);
  • «Енциклопедія мембран» у 2х т. М. Т. Брика (К., 2005);

Белестричного характеру:

  • «Енциклопедія морів» Р. М. Короткого (О., 2000);
  • «Енциклопедія моральності» (НаУКМА, К., 2003) та інші.

Поява фундаментальних багатотомних енциклопедійзначно розширила потенційний категоріально понятійний апарат, що уможливило аналіз динаміки конкретних галузей науки, нових тенденцій та актуальних напрацювань. Відтак новітні енциклопедії з окремих галузей науки підготували надійне підґрунтя для створення сучасної універсальної національної енциклопедії.


Робота над проектом

Слóвник Великої української енциклопедії

Робота над проектом ВУЕ розпочиналася з укладання слóвника Великої української енциклопедії. Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» на початку діяльності звернулася до науковців та широкої громадськості долучитися до обговорення проекту зі створення універсальної енциклопедії. У процесі складання слóвника враховувався попередній досвід створення універсальних енциклопедій,зокрема «Большой советской Энциклопедии», «Української радянської енциклопедії», «Енциклопедії українознавства» за редакцією В. Кубійовича, «Енциклопедії сучасної України» та інших енциклопедичних проектів. Крім вітчизняного досвіду, предметом аналізу стала й практика формування слóвників енциклопедій за кордоном, що зокрема дозволило поповнити тематичні слóвники ВУЕ інформацією про світовідосягнення в галузі науки, техніки, мистецтва й спорту. Початково варіант проекту слóвника ВУЕ було розіслано представникам усіх галузей знань. Для формування тематичних слóвників вироблено базові критерії відбору гасел. Редакція вважала, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять. Природно, що окреслення межі між спеціальним і вузькоспеціальним терміном постало одним із складних завдань формування реєстру. У процесі складання слóвників з окремих галузей науквзяли активну участь відомі дослідники, фахівці академічних установ НАН України, викладачі провідних вітчизняних вишів, а також закордонні науковці. Ознайомившись із реєстрами наукових термінів, вони вносили свої пропозиціїщодо поповнення або, навпаки, вилучення окремих понять (гасел); пропонували критерії їх відбору та категоризації. Надані пропозиції враховано й внесено до тематичних слóвників. Так тривала копітка робота над формуванням тематичних слóвників ВУЕ, кожен з яких проходив фахову експертизу. Результатом спільної праці стало видання слóвника Великої української енциклопедії. Слóвник,виданий колективом ДНУ «Енциклопедичне видавництво», став важливим методичним інструментом для упорядкування масиву гасел,унормовування категорійно-понятійних систем та формування схем статей для енциклопедії. Це пілотний проект реєстру гасел (розташованих за алфавітним принципом) із дефініціями — стислими визначеннями понять, які відображють істотні ознаки предметів чи явищ. Водночас ми свідомі того, що, з огляду на варіативність визначень та підходів до власнедефініції, а також складності вироблення єдиного методичного підходу та критеріїв під час вибору елементів структури дефініції тощо, окремі гасла вимагають подальшого доопрацювання та узгодження (передусім йдеться про терміни,що мають декілька значень, а також ті, що є міждисциплінарними). Значущим для авторського колективу було усвідомленнятого, що укладання реєстру гасел, а відповідно й формуваннянаповнення томів для формату універсальної енциклопедіївимагає врахування досягнень різних напрямів сучасних наукових досліджень, широкого спектру критеріїв, виокремлення категорій і підкатегорій різного порядку тощо. Принциповим при складанні реєстру автори вважали розуміння того, що будьякий термін не існуєпоза цілісною системою понять, має змістову підпорядкованість відповідній науковій теорії або концепції та логічнізв’язки з іншими поняттями і термінами. Такої ж думки дотритримувалася й редколегія ВУЕ. Базовими для критеріїв відбору гасел були визначені загальні принципи: «загальне — конкретне», «важливіше —менш важливе» для відповідної галузі знань і діяльності. Крімтого, відбір здійснено за такими критеріями:

  • поширеність і сталість уживання — відбір з огляду начастоту й тривалість використання термінів у відповіднихнаукових сферах;
  • актуальність — відповідність терміна останнім тенденціям і новаціям розвитку того чи того наукового напряму тапотребам суспільства;
  • пояснювальний потенціал — спроможність терміна доаналітичної інтерпретації, класифікації понять, явищ, подійпевної галузі науки й відповідних їй сфер практичної діяльності;
  • організаційний і методологічний потенціал — належність до родової чи видової категорії та кількість похіднихтермінів, що визначає місце терміна в межах терміносистеми;• історичне значення — поперше, значення терміна в становленні певної галузі науки; подруге, роль, яку він відіграєв збереженні здобутків української енциклопедистики (прим.:у зазначеному випадку йдеться про залучення термінів, виокремленихта включених до попередніх вітчизняних універсальних енциклопедичних видань (УРЕ, ЕСУ, УСЕ тощо) тагалузевих енциклопедій).З опертям на зазначені методологічні принципи в межахкожної наукової галузі розроблено родове дерево понять, доякого ввійшли такі групи термінів:
  • основні — основоположні поняття теоретичної конструкції, які складають ядро терміносистеми;
  • базові — загальнонаукові поняття, які використовуютьсяі в інших галузях знання;• похідні — видові чи аспектні різновиди основних і базових понять;
  • запозичені із суміжних галузей знань, але тісно пов’язаніз теоретичною конструкцією даної галузі.


Видані тематичні слóвники "Енциклопедичним видавництвом":

Перший том Великої української енциклопедії

Encyclopedia book.jpg

У біографічному блоці ВУЕ подано статті провидатних українських та зарубіжних громадських, політичних, військових діячів, учених і винахідників, митців іспортсменів. Відповідні гасла відібрано за такими критеріями: місце особи в державнополітичних процесах, важливістьїї внеску в розвиток науки, техніки, літератури, мистецтва,суспільного життя. Взято до уваги також популярність тогочи того діяча, зацікавленість його творчими досягненнями, ане лише наявність офіційних або почесних звань, премій, нагород. Критеріям відбору персоналій та особливостям редакторської підготовки біографічних статей присвячено окремий розділ методичних рекомендацій, розроблених співробітниками ДНУ «Енциклопедичне видавництво»2.Пропоноване видання — Велика українська енциклопедія — перший в незалежній Україні універсальний звід знань.ВУЕ планується як багатотомне видання, що міститиме понад 80 тисяч гасел. Значна їх частина вводиться в енциклопедичний обіг уперше. В енциклопедії подано поняття і категорії усіх галузей знань.Підставовим при укладанні універсальної енциклопедії удрукованому та електронному варіантах є положення, що загальний реєстр гасел ВУЕ не є жорстко усталеною конструкцією. У процесі створення енциклопедії наповнення словника постійно зазнаватиме певних змін, зумовлених появоюнових термінів і визначень та актуальної інформації. Особливоюмобільністю відзначається слóвник та наповненнястаттями портальної версії, яка уможливлює максимально швидке оновлювання та дозволяє доповнювати галузеві терміно-системи, сприяє поширенню інформативності. Серед авторів статей першого тому ВУЕ — широке коло фахівців із різних галузей знань багатьох академічних установ, вищих закладів освіти, державних інституцій. Є відомі фахівці, але є й нові імена дослідників. Дякуємо усім, хто незалишився байдужим і активно долучився спочатку до обговорення слóвника, а також у подальшому став автором статей.Перший том «Великої української енциклопедії» виходитьза програмою «Українська книга». Головна редакційна колегія, Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» глибоко вдячні державним установам, науковим колективам, окремим дослідникам, а також усім, хто долучивсядо обговорення проекту й створення першого тому «Великоїукраїнської енциклопедії».Запрошуємо до подальшого осмислення теоретичних таконцептуальних засад підготовки енциклопедичних видань,обговорення проблем категоризації, критеріїв відбору, вдосконалення інструментарію, ймовірних перспектив вітчизняної енциклопедичної традиції, інших проблем сучасної енциклопедистики. Головна редакційна колегія, Державна науковаустанова «Енциклопедичне видавництво» будуть вдячні читачам за відгуки й побажання у зв’язку з виходом першоготому «Великої української енциклопедії», візьмуть їх до увагипри підготовці наступних томів.


Додаткові матеріали 


Презентація видання "Велика українська енциклопедія. Словник"
Якою має бути українська енциклопедія у сучасному інформаційному суспільстві?
«Енциклопедичне видавництво» презентує свої наукові видання
З історії вітчизняної енциклопедистики. Презентація нових видань ДНУ «Енциклопедичне видавництво»