ВУЕ:Про ВУЕ


Універсальна національна енциклопедія, багатотомне (орієнтовно – 30 т.) видання якої в паперовій та електронній версіях розраховане на 2013–2026 рр. У версії словника заплановано близько 80 000 статей. За основну мету універсальної енциклопедії визначено: подати для найширшого читацького загалу в стислій і доступній формі системний набір сучасних достовірних наукових відомостей з усіх галузей людських знань у зручному для користування форматі, адекватному модерному розвиткові інформаційних технологій.

Грецький етимон слова енциклопедія (ẻγκύκλιος παιδεία) в буквальному перекладі означає «циклічне навчання, виховання; цикл, коло знань», а отже, вказує на такі засадничі ознаки цього роду видань, як: 1) системність (циклічність) уміщених у них знань та 2) їхній навчальний, виховний, просвітницький характер. Енциклопедія концентрує, систематизує й унаявнює обсяг знань, рівень свідомості, культурний, духовний потенціал і часово-просторовий континуум певного суспільства, історичного періоду.

Ідея

Ідея видання «Універсальної енциклопедії» (УЕ) в Україні в середовищі академічної інтелігенції визрівала у 1990-х. Уперше цю ідею оприлюднено на загальних зборах Національної академії наук України 6 квітня 2001 (доповідь І. Дзюби «Національна енциклопедія України – пріоритетний проект ХХІ ст.»). Однак практична реалізація проекту затяглася. Указом Президента України від 15 грудня 2006 р. за підписом В. Ющенка Кабінету Міністрів України доручалося «вжити заходів щодо підготовки і випуску у 2007-2015 рр. багатотомного видання «Українська національна енциклопедія». Однак насправді проект залишився проектом (одна з причин – відсутність державної підтримки). У подальшому видозмінилася й назва проекту.

29 листопада 2012 р. Президія НАН України знову повернулася до розгляду питання видання універсальної енциклопедії. Було вирішено розпочати підготовку видання багатотомної «Великої української Енциклопедії» у паперовій (друкованій) та електронній формах. Відтепер з’являється нова назва майбутнього проекту універсальної енциклопедії – «Велика українська енциклопедія». Цією ж постановою головою Головної редакційної колегії було призначено академіка НАН України Ю. Левенця. Базовими організаціями з підготовки ВУЕ було визначено Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. Планувалося за фінансової підтримки Держкомтелерадіо України у межах програми «Українська книга» забезпечити у 2013 р. підготовку та видання Словника ВУЕ із залученням провідних фахівців установ НАН України. Однак 2013р. видання не було здійснене. Від імені НАН України підготовлено звернення до Президента України щодо підтримки на державному рівні справи створення ВУЕ.

Указом Президента України за №1 від 2 січня 2013 р. «Про велику українську енциклопедію» передбачалося видання ВУЕ упродовж 2013-2020 рр. Цим же документом було передбачено створення Державної наукової установи «Енциклопедичне видавництво імені М. П. Бажана» шляхом реорганізації Державного підприємства «Всеукраїнське державне спеціалізоване видавництво «Українська енциклопедія» імені М.П. Бажана» та «Головної редакції Зводу пам’яток історії та культури України при видавництві «Українська енциклопедія» імені М. П. Бажана». Президент доручив вирішити в установленому порядку питання фінансового і матеріально-технічного забезпечення заходів із підготовки та видання протягом 2013-2020 рр. ВУЕ. Кабінету Міністрів було доручено розробити за участі НАН України і затвердити у двомісячний термін план заходів із підготовки видання. Відтак у січні 2013 р. розпочато роботу над створенням «Великої української енциклопедії». У лютому 2013 р. під керівництвом НАН України було створено Робочу групу з підготовки енциклопедії (голова Ю. Шаповал), до якої увійшли авторитетні фахівці з усіх інституційних відділень НАН України. Цій групі надано базовий Словник, переданий Інститутом енциклопедичних досліджень НАН України. Отримана версія мала вигляд вордівського файлу, де в абетковому порядку було репрезентовано понад 48 тисяч гасел. На виконання Указу президента 27 березня 2013 р. з’явилося відповідне розпорядження Кабінету Міністрів України № 172-р «Про заходи щодо виконання Указу Президента України від 2 січня 2013 р. №1 «Про Велику українську енциклопедію». 24 квітня 2013 р. наказом №78 Голова Держкомтелерадіо України (на той час – О. Курдінович) затвердив План заходів Держкомтелерадіо України щодо підготовки та видання упродовж 2013-2020 рр. ВУЕ. Відтепер ключовим інструментом у підготовці ВУЕ стала Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво» (її директором було призначено доктора історичних наук, прфесора Юрія Шаповала, першим заступником – доктора фізико-математичних наук, професора Максима Стріху). НАН України мала забезпечувати науково-методичний супровід процесу створення «Великої української енциклопедії» (зокрема у сформованих при відділеннях НАН України науково-редакційних групах з опрацювання матеріалів). 2014 – лютий 2015 р. обов'язки директора виконував доктор історичних наук, професор Володимир Кривошея. З лютого 2015 р. Державну наукову установу «Енциклопедичне видавництво» очолює доктор історичних наук, професор Алла Киридон. Колектив установи працював над концептуальними питаннями створення Великої української енциклопедії, опрацюванням базової версії словника, розробкою концепції програмного забезпечення Словника тощо. Основний підхід до майбутньої енциклопедії базувався на електронній версії видання. 12 січня 2015 р. оприлюднено Указ Президента України за №7 «Питання підготовки та видання Великої української Енциклопедії», яким до Указу Президента України від 2 січня 2013 р. № 1 «Про Велику українську енциклопедію» вносилися зміни. Так, пролонговувався термін підготовки багатотомного видання до 2026 р. Передбачалося видання в електронному та паперовому вигляді. Роль енциклопедій національного рівня (а з-поміж них – універсальних) актуалізується у періоди трансформаційних зламів, історичних, суспільно-політичних та соціально-економічних перетворень, пошуку та утвердження нових ідентичностей. Єдиною українською універсальною енциклопедією була багатотомна «Українська радянська енциклопедія», видана Головною редакцією «Української радянської енциклопедії» (головний редактор – Микола Бажан): упродовж 1959–63 видано тт. 1–16, в 1965 – т. 17 «Українська Радянська Соціалістична Республіка». Друге видання (в 12 т. 13 кн.) виходило друком упродовж 1976-1985 рр. Універсальні та галузеві енциклопедії, створені й видані в Україні у різний час, становлять не лише історичну та джерелознавчу цінність, але й почасти залишаються актуальними в науковому та інформаційному плані. Однак із часу виходу в світ останнього тому другого видання «Української радянської енциклопедії» (УРЕ) минуло вже понад три десятиліття. За ці роки постала Українська незалежна держава, радикально змінилося суспільство – замовник енциклопедії, а отже, змінилися й вимоги до принципів укладення таких видань, передусім до змісту певних циклів знань, їх тлумачення та способів подання. За роки незалежності зусиллями багатьох академічних установ вже видано низку галузевих енциклопедій, які підготували підґрунтя для створення сучасної універсальної національної енциклопедії. Вироблення концепції ВУЕ ґрунтувалося на сукупності основних ідей та засад створення багатотомного універсального видання. Основою підготовки проекту є україноцентричність. За усталеною для універсальних енциклопедій традицією, частка власне національного матеріалу в ВУЕ становитиме не менше третини обсягу видання.

Концепція

Концептуально «Велика українська енциклопедія» передбачає створення не лише сучасного компендіуму людських знань на виробленому досвідом провідних національних універсальних енциклопедій рівні, але й систематизацію та репрезентацію в доступному вигляді (друкованій та електронній версіях) напрацювань попередніх поколінь.

Концепція «Великої української енциклопедії» зорієнтована на сучасне наукове осмислення картини світу, історії людської цивілізації, внеску в неї українського народу. У ній мають бути представлені найвидатніші події та постаті світової історії, науки, культури, мистецтв, інших сфер людської діяльності; інтерпретовані найважливіші відкриття людського розуму і витвори людських рук, суспільні інституції та господарські структури, що вплинули на долю світу і народів; відображено рух політичних і культурних ідей та динаміку наукових уявлень. Також мають знайти відображення докорінні зміни в політичній карті світу, сучасні вчення в галузі природничих наук, філософії, історії, політології, соціології, культурології, естетики тощо. Україна має виступати не лише як органічна складова частина цієї інтелектуально інтерпретованої картини світу, але й як суб’єкт інтерпретації – в тому значенні, що цю енциклопедію творитимуть українські вчені, даючи самостійний інтелектуальний продукт на підставі освоєння досягнень світової науки і методологій і таким чином репрезентуючи здатність українства запропонувати свій оригінальний внесок у спільне самопізнання людства.

Реєстр гасел

Слóвник Великої української енциклопедії

Важливим методичним інструментом для упорядкування масиву гасел, унормування категорійно-понятійних систем та формування схем статей для енциклопедії став Слóвник (вийшов друком 2015 р.). Він є своєрідним каркасом енциклопедії, характеризує її тематичну своєрідність та дає базові уявлення про змістовне наповнення. Значна частина гасел упроваджується до енциклопедичного обігу вперше. В енциклопедії подано поняття й категорії усіх галузей знань. При формуванні слóвника й виробленні критеріїв відбору гасел враховувався попередній досвід створення універсальних енциклопедій, зокрема «Большой советской энциклопедии», «Української радянської енциклопедії», «ЕнциклопедіЇ українознавства» за редакцією В. Кубійовича, «Енциклопедії сучасної України» та інших енциклопедичних проектів. Крім вітчизняного досвіду предметом аналізу стала й практика формування слóвників енциклопедій за кордоном, що зокрема дозволило поповнити тематичні слóвники ВУЕ інформацією про світові досягнення в галузі науки, техніки, мистецтва й спорту. При цьому вагомим стало врахування того, що універсальна енциклопедія має розкривати сутність усталених і поширених категорій і понять і не може бути перевантаженою вузькоспеціальними термінами.

Перспектива

Encyclopedia book.jpg

2016 р. вийшов друком перший том «Великої української енциклопедії» (А-Акц). Видання здійснено за програмою «Українська книга». Презентація першого тому ВУЕ відбулася 28 березня 2017 р. у Великому конференц-залі НАН України (м. Київ).

Від 2017 р. реалізовується відразу дві версії «Великої української енциклопедії» – друкованої та електронної (е-ВУЕ). Йдеться не про аналогову версію друкованої продукції, а цілком самостійний мультимедійний проект створення е-ВУЕ. Презентація портальної версії е-ВУЕ відбулася 13 грудня 2018 р.[1]

Подальший алгоритм: наповнення портальної версії ВУЕ, апробація текстів, 2020–2026 рр. – підготовка й видання друкованої версії. Відповідно до затвердженої стратегії підготовки ВУЕ видання планується завершити 2026 р. Наявність національної енциклопедії універсального типу є вагомим елементом престижу й авторитету держави, мірилом розвиненості відповідного суспільства та його культури, цивілізаційного рівня нації. «Велика українська енциклопедія» – перша за доби незалежності універсальна енциклопедія. ВУЕ має стати інтелектуальною візитівкою держави.

Джерела

  1. Концепція Великої української енциклопедії // Методичні рекомендації з підготовки, редагування та оформлення статей до Великої української енциклопедії / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 16–20.
  2. Про Велику українську енциклопедію: Указ Президента України №1 від 2 січня 2013 р. Питання підготовки та видання Великої української енциклопедії: Указ Президента України №7 від 12 січня 2015 р.
  3. Велика українська енциклопедія. Словник. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – 1408 с.
  4. Велика українська енциклопедія. Т. 1: А-Акц. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2016. – 592 с. (Велика українська енциклопедія. [у 30 т.] / упоряд. д.і.н., проф.. Киридон А.М., 2016. – Т.1. – 592 с.)

Література

  1. Дзюба І. Про концептуальні засади підготовки української універсальної енциклопедії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/dopovid.pdf
  2. Киридон А. Велика українська енциклопедія як національний проект: поступ ініціації // Наукові засади та теоретико-методологічні принципи створення сучасних енциклопедій: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 7–14.
  3. Киридон А. Пошук інструментарію до енциклопедичних проектів // Наукові засади та теоретико-методологічні принципи створення сучасних енциклопедій: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А.М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015. – С. 5–6.
  4. Методичні рекомендації з підготовки, редагування та оформлення статей до Великої української енциклопедії (проект) / За ред. д.і.н., проф.. Киридон А. М. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2015.
  5. Енциклопедичні видання в сучасному інформаційному просторі: колективна монографія / За ред. д.і.н., проф. Киридон А. М. – К. : Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. – 312 с.
  6. Редакторська підготовка текстів е-ВУЕ – портальної версії «Великої української енциклопедії» : методичні рекомендації / за ред. д. і. н., проф. Киридон А. М.; відп. За вип. д. н. соц. ком. Крайнікова Т. С. – К.: Державна наукова установа «Енциклопедичне видавництво», 2017. – 124 с.

Примітки

Автор ВУЕ