Версія від 19:00, 9 вересня 2020, створена Торопчинова Катерина (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)

Астродавач

Астродава́ч ― бортовий прилад літального апарата або судна, який фіксує напрямок на небесне світило й забезпечує орієнтування у просторі.

Історична довідка

Людство здавна використовувало небесні світила для розв’язування навігаційних завдань, тому створення оптичних приладів, здатних в автоматичному режимі слідкувати за зорями, було природним розвитком практичних знань. Перші штучні супутники й міжпланетні автоматичні станції літали неорієнтованими. Поява фотоелементів дала поштовх до створення сонячних давачів, що виробляли електричні сигнали, максимальне значення яких відповідало точній орієнтації на Сонце. Вони могли орієнтуватися тільки за однією віссю, не працювали в тіні Землі та іншого небесного тіла й залежали від перешкод. Для космічної навігації був потрібен ще один яскравий об’єкт, напрямок на який разом з віссю на Сонце давав би потрібну орієнтацію. Першим апаратом, який використав зорю для орієнтування, стала автоматична міжпланетна станція «Маринер-4», що стартувала на Марс у 1964 за програмою НАСА. Першими астродавачами були фотоелементи з невеликим полем огляду, наведені тільки на одну яскраву зорю. Попри на обмеженість можливостей їх активно використовували на міжпланетних станціях. Пізніше створено нові класи пристроїв, у яких використано матрицю фотоелементів, що працювали разом з комп’ютером та каталогом зір і визначали орієнтацію апарата за зорями в полі їхнього зору. Такі астродавачі здатні визначити положення апарата в будь-якій точці неба з точністю в межах кількох кутових секунд.

Астродавачі, що визначають параметри орієнтування методом порівняння зображення ділянки зоряного неба із зоряним каталогом у пам’яті комп’ютера, почали застосовувати як засіб вимірювання параметрів орієнтування космічних апаратів наприкінці 1980-х. Піонерами в цій галузі стали Науково-дослідний центр НАСА, Лабораторія реактивного руху (англ. Jet Propulsion Laboratory; США), компанії «Оффісіне Галілео» («італ. Officine Galileo»; Італія), «Содерн» («фр. Sodern»; Франція). У 2010-х за кордоном налічували понад 10 виробників, які випускали близько 40 моделей астродавачів різних типів і призначення.

Характеристика

Конструктивні особливості

Астродавач ― це мініатюрний оптичний телескоп з автоматичною електромеханічною системою наведення, що використовує фотоелементи, розташовані всередині нього. Під час руху штучного супутника орбітою астродавач зберігає в полі зору міні-телескопа зображення Сонця або заданої зорі, тобто пеленгує небесні світила. Під час пеленгування спеціальні електричні прилади, розташовані на осях міні-телескопа, реєструють кутові координати поздовжньої осі телескопа відносно осей космічного літального апарата й передають їх до системи керування.

Класифікація

Типи астродавачів:

  • зоряні сканери, які використовують обертання супутника для пошуку й сканування;
  • карданні астродавачі, які визначають розташування зір за допомогою механічного руху та порівняння зі встановленою базою;
  • такі, що відстежують зорі електронним способом.

Застосування

Астродавачі застосовують для розв’язування завдань навігації астрономічними методами, для астрокорегування гіростабілізованих платформ, для виявлення й каталогізування космічного сміття. Вони також слугують позиційними давачами в точних системах орієнтування, що дає змогу реєструвати відхилення оптичної осі телескопа від напрямку на зорю. У зв’язку з поширенням малих супутників набирає актуальності створення компактних астродавачів. Установлення кількох таких приладів спрощує режим керування й підвищує надійність усього космічного апарата.

Література

  1. Захаров А. И., Прохоров М. Е., Тучин М. С. и др. Минимальные технические характеристики звёздного датчика ориентации, необходимые для достижения заданной погрешности // Астрофизический бюллетень. 2013. Т. 68. № 4. С. 507–520.
  2. Замірець О. М., Замірець Я. О. Методи і компоненти побудови астровимірювальних систем для орієнтації космічних апаратів // Системи обробки інформації. 2016. Вип. 5 (142). С. 18–26.

Автор ВУЕ

Є. А. Мачуський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мачуський Є. А. Астродавач // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Астродавач (дата звернення: 24.09.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.09.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ