Версія від 14:22, 9 лютого 2021, створена Daria (Обговорити цю сторінку | внесок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)

Арутюнян, Олександр Григорович

Арутюнян, Олександр Григорович.jpg

Арутюня́н, Олекса́ндр Григо́рович (вірм. Ալեքսանդր Գրիգորի Հարությունյանը; 23.09.1920, м. Єреван, тепер Вірменія — 28.03.2012, там само) — композитор, піаніст, педагог, громадський діяч, заслужений діяч мистецтв Вірменської РСР (з 1956), народний артист СРСР (з 1970).

Арутюнян, Олександр Григорович

(Ալեքսանդր Գրիգորի Հարությունյանը)

Народження 23.09.1920
Місце народження Єреван, Вірменія
Смерть 28.03.2012
Місце смерті Єреван
Alma mater Єреванська консерваторія імені Комітаса
Напрями діяльності музичне мистецтво, музичне виконавство


Життєпис

Народився у сім’ї військовослужбовця. З 7 р. навчався в дитячій групі при Єреванській консерваторії імені Комітаса (тепер Єреванська державна консерваторія імені Комітаса), 1930–1934 — у музичній школі імені О. Спендіарова.

У 14 р. вступив до консерваторії й закінчив її 1941 по класу композиції С. Бархударяна й В. Тальяні, по класу фортепіано О. Бабасян. Член Спілки композиторів Вірменії (з 1939).

У роки Другої світової війни був музичним керівником Ансамблю пісні й танцю Єреванського гарнізону (1941–1943). Удосконалював майстерність у Єреванській консерваторії — у класі фортепіано К. Ігумнова (1942–1943) і класі композиції та поліфонії Х. Кушнарьова (1944–1946), у Будинку культури Вірменії в м. Москві (клас композиції та поліфонії Г. Литинського).

1954–1990 — художній керівник Вірменської філармонії (тепер Державна філармонія Вірменії). З 1965 — викладач, з 1977 — професор по класу композиції Єреванської консерваторії.

Член Спілки кінематографістів Вірменської РСР (з 1975).

Творчість

У творчості поєднував традиції Вірменії, ладо-ритмічні особливості вірменської народної музики та музичні принципи доби класицизму й романтизму.

Виділяють кілька періодів творчості Арутюняна: а) 1940–1950-ті — твори вирізняє принцип тематичного розвитку й емоційна інтенсивність — «Кантата про Батьківщину» (1948), «Святкова увертюра» (1949), концертино для фортепіано з оркестром (1951), симфонія (1957); б) 1960–1970-ті — композитор відмовився від драматичних елементів, творам притаманна ясність і орієнтація на класичні форми — вокально-симфонічна поема «Сказання про вірменський народ» (1961), симфонієта (1966), «Ода Леніну» (1967), опера «Саят-Нова» (1969), концерт для валторни з оркестром (1962), «Тема і шість варіацій для труби з оркестром» (1972); в) від 1980-х — твори характеризуються синтезом стилів — скрипковий концерт «Вірменія-88» (1988) тощо.

Твори належать до різних жанрів: музична комедія — «Високошановані прохачі» (1972), кантати — «З моєю Батьківщиною» (1969), «Гімн братерству» (1970), для фортепіано з оркестром — Фортепіанний концерт (1942), для духових інструментів з оркестром — Концерт для труби з оркестром (1995), оркестрові — «Урочиста ода і марш» (1947), для двох фортепіано — «Вірменська рапсодія» (у співавт. з А. Бабаджаняном), вокальні — цикл «Пам’ятник матері» (1969), інструментальні, музика до театральних вистав тощо.

Автор музики до фільмів: «Привиди залишають вершини» (Єреванська кіностудія; 1955), «Серце співає» (Єреванська кіностудія; 1956), «Про мого друга» (Вірменфільм; 1958), «Води піднімаються» (Вірменфільм; 1962), «За годину до світанку» (Вірменфільм; 1973), «Наапет» (Вірменфільм; 1977).

Визнання

Лауреат Державної (Сталінської) премії СРСР (1949), Державної премії Вірменської РСР (1970), Всесоюзної премії імені А. Александрова за пісні (1976), премії імені А. Хачатуряна (1986).

Ордени Жовтневої революції (1980), Трудового Червоного Прапора (1956), Святого Месропа Маштоца (2001), Святого Саака і Святого Месропа (2004).

Диплом «Орфей» за популярність музики автора в США (1983) та ін.

Праці

Воспоминания. Ереван : Амроц, 2000. 158 с.

Література

  1. Кокжаев М. Александр Арутюнян — особенности композиторского стиля. Москва : Издательский дом «Композитор», 2006. 472 с.
  2. Едигарян В. Фортепианное творчество Александра Арутюняна. Ереван : Комитас, 2011. 230 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арутюнян, Олександр Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Арутюнян, Олександр Григорович (дата звернення: 14.04.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
09.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ