Відмінності між версіями «Артін, Еміль»

Рядок 42: Рядок 42:
  
 
Dumbaugh D., Schwermer J. Emil Artin and Beyond: Class Field Theory and L-Functions. Zürich:  European Mathematical Society, 2015. 245 p.
 
Dumbaugh D., Schwermer J. Emil Artin and Beyond: Class Field Theory and L-Functions. Zürich:  European Mathematical Society, 2015. 245 p.
Г. В. Мамонова
 
  
 
+
==Автор ВУЕ==
 
+
[[Автор_ВУЕ::Мамонова Г. В.]]
 
+
{{Цитування_автор}}
 
+
[[Категорія:Математика]]
 
+
[[Категорія:Е-ВУЕ]]
 
+
[[Категорія:Фізико-математичні науки]]
 
+
[[Категорія:Цивілізація]]
 
+
{{#related:Артін, Майкл}}
 
+
{{#related:Алгебра}}
 
+
{{Оприлюднено
 
+
|Науковий напрям=Фізико-математичні науки
 
+
|Дефініція=(1898–1962), математик, один із засновників сучасної загальної алгебри, Австрія – США – Німеччина
 
+
|Статус гасла=Оприлюднено
 
+
|Аудіосупровід=
 
+
|Відео=
 
+
|Аудіо=
 
+
|Ілюстрації=
 
+
|Обсяг гасла=
 
+
|Рік оприлюднення=2021
 
+
|Місяць оприлюднення=08
(1898–1962), математик, один із засновників сучасної загальної алгебри, Австрія – США – Німеччина
+
|Дата оприлюднення=31
 +
}}

Версія за 15:11, 31 серпня 2021

Артін Еміль.jpg

А́ртін, Е́міль (нім. Artin, Emil; 03.03.1898, м. Відень, Австрія ― 20.12.1962, м. Гамбург, Німеччина) ― математик, один із засновників сучасної аксіоматичної (див. Аксіома) алгебри, член Американської академії наук і мистецтв, Леопольдини, почесний член Лондонського математичного товариства (з 1952). Батько М. Артіна.

Життєпис

Дитинство провів у м. Райхенберзі (тепер м. Ліберець у Ліберецькому краї). У 1916 вступив до Віденського університету, 1917 призваний на військову службу. У 1919 продовжив навчання в Лейпцизькому університеті, де 1921 під керівництвом фізика Г. Герглотца (1881–1953; Німеччина) здобув ступінь доктора філософії. Дисертація присвячена застосуванню методів теорії полів (див. Поля теорія) квадратичних чисел до квадратичних розширень поля раціональних функцій однієї змінної над скінченним простим полем констант. У 1921–1922 продовжив навчання в Геттінгенському університеті. У жовтні 1922 обійняв у Гамбурзькому університеті посаду асистента, 1923 ― приват-доцента, 1925 одержав звання екстраординарного професора, 1926 ― професора.

У 1937 емігрував до Сполучених Штатів Америки. Працював в університеті Нотр-Дам, шт. Індіана (1937–1938), Індіанському університеті Блумінгтону (1938–1946), Принстонському університеті (1946–1958). У 1958 повернувся в Німеччину й обійняв посаду професора в Гамбурзькому університеті. Був широко освіченою людиною, цікавився хімією, астрономією, біологією, грав на кількох музичних інструментах. Помер від серцевого нападу.

Наукова діяльність

Найвагоміші результати здобув у теорії алгебр, алгебричній чисел теорії, зокрема в теорії полів, проективній геометрії. Поряд із Е. А. Нетер (1882–1935; Німеччина, США) Артіна вважають творцем сучасної загальної алгебри. У 1927 розв’язав одну з 23 проблем ― гіпотез, висунутих Д.Гілбертом на 2-му Міжнародному конгресі математиків у м. Парижі в 1900. Монографії та підручники з Галуа теорії, теорії полів класів, написані в співавторстві з Дж. Тейтом, є загальновідомими й популярними.

Визнання

На честь Артіна названо математичні терміни: артінів модуль, артінове кільце, артінова гіпотеза, артінів символ, артінів ідеал, артінова функція тощо.

Праці

A Freshman Honors Course in Calculus and Analytic Geometry. Buffalo : University of Buffalo, 1958. 126 p.

Geometric Algebra. Milano : Feltrinelli, 1968. 240 p.

Algebraic Numbers and Algebraic Functions. Providence : AMS Chelsea Publishing, 2006. 350 p.

Р о с. п е р е к л. — Геометрическая алгебра. Москва : Наука, 1969. 290 с.

Введение в теорию гамма-функций. 2-е изд. Москва : Либроком, 2009. 37 с.

У к р. п е р е к л. — Теорія Галуа. Київ : Радянська школа, 1963. 98 с.


Література

Chevalley C. Emil Artin // Bulletin de la Société Mathématique de France. 1964. № 92. P. 1–10.

Zassenhaus H. Emil Artin, His Life and His Work // Notre Dame Journal of Formal Logic. 1964. № 5. P. 1–9.

Artin E., Lang S., Tate J. The Collected Papers of Emil Artin. New York : Springer, 1965. 560 p.

Brauer R. Emil Artin // Bulletin of the American Mathematical Society. 1967. № 73. P. 27–43.

Боголюбов А. Н. Математики. Механики. Биографический справочник. Киев : Наукова думка, 1983. 638 с.

Dumbaugh D., Schwermer J. Emil Artin and Beyond: Class Field Theory and L-Functions. Zürich: European Mathematical Society, 2015. 245 p.

Автор ВУЕ

Мамонова Г. В.


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Мамонова Г. В. Артін, Еміль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Артін, Еміль (дата звернення: 16.10.2021).



Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
31.08.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ