Армування

Версія від 15:42, 20 вересня 2019, створена Андрій Тищенко (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Армокам'яна конструкцiя
Армоцементнi конструкцiї. Палац спорту в Римі, архітектор П'єр Луїджі Нерві

Армува́ння (від лат. armare — озброювати, споряджати, оснащувати) — підсилення виробу або конструкції арматурою. Застосовують у виробництві залізобетонних, армокам’яних, армоцементних конструкцій, виробів з гіпсу, гуми, кераміки, пластичних мас, скла тощо.

Найбільше значення в техніці має армування будівельних конструкцій.

Розрізняють такі види армування:

  • ненапружене;
  • попередньо напружене;
  • дисперсне;
  • зовнішнє.

Ненапружене (звичайне) армування здійснюється з використанням об’ємного каркасу та пласкої сітки. Каркас складається з різної за діаметром і звареної в місцях перетину арматури. Розрізняють арматуру основну й допоміжну (монтажну). Основну розміщують так, щоб на неї припадало навантаження в місцях виникнення розтяжного напруження, допоміжну — у стиснених або ненапружених ділянках виробу. У процесі армування застосовують гаки та петлі, зв’язки й кріплення, що виконують роль фіксаторів.

Попередньо напружене армування — створення в бетоні по всьому перерізу чи лише в зоні розтяжних напружень попереднього обтиснення, величина якого перевищує напруження розтягування, що виникає в бетоні під час експлуатації. Зазвичай попереднє обтиснення бетону становить 5–6 МПа, а у виготовленні залізобетонних напірних труб — 10–12 МПа. Обтиснення бетону досягається за рахунок зчеплення арматури (див. Адгезія) з бетоном або за допомогою анкерів.

Дисперсне армування є додаванням в незатверділий розчин бетону дрібнодисперсних компонентів — фібри. Остання виготовляється на основі сталі, базальту, поліпропілену чи скловолокна. На відміну від стандартного армування конструкцій арматурною сіткою, металева фібра в бетоні розподіляється рівномірно, що дозволяє зберігати міцність конструкції. Одна з головних переваг такого армування — зменшення мікро- й макротріщин: сталева фібра виявляє тріщини на початковій стадії та перешкоджає їх поширенню.

Зовнішнє армування уможливлює використання арматурних елементів для опалубки під час формування конструкції. Для такого армування використовують вуглецеві стрічки, тканини, сітки, вуглепластикові ламелі (ламінати), анкерні джгути, епоксидні сполуки і адгезиви, цементні суміші для підготовки, ремонту й відновлення бетонних конструкцій. Зовнішнє армування призначене для посилення бетонних, залізобетонних, кам’яних, армокам’яних та металевих конструкцій. Воно сприяє усуненню негативних наслідків природних чинників та агресивних середовищ, підвищує надійність і довговічність будівель та споруд, уможливлює їх підготовку до екстремальних навантажень (наприклад, у сейсмонебезпечних регіонах).

Література

  1. Кривенко П. В., Барановський В. Б., Безсмертний М. П. та ін. Будівельні матеріали. Київ : Вища школа, 1993. 390 с.
  2. Бурак М. П., Рищенко Т. Д. Будівельне матеріалознавство. Харків : Харківський національний університет міського господарства імені О. М. Бекетова, 2007. 126 с.
  3. Дудар І. Н., Лівінський О. М., Курок О. І. та ін. Будівельні матеріали та вироби. Київ : Леся, 2016. 660 с.

Див. також

Автор ВУЕ

А. В. Рябик

Покликання на цю статтю:
Рябик А. В. Армування // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Армування (дата звернення: 13.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 02.07.2019