Апель, Карл-Отто

Апель, Карл-Отто.jpg

Áпель, Кáрл-Óтто (нім. Karl-Otto Apel; 15.03.1922, м. Дюссельдорф, тепер федеральна земля Північний Рейн-Вестфалія, Німеччина —15.05.2017, м. Нідернгаузен, тепер земля Гессен, Німеччина) — філософ, філософ мови, один із засновників філософії комунікативної.

Апель, Карл-Отто

(Apel, Karl-Otto)

Рік народження 15 .03 1922
Місце народження Дюссельдорф, Німеччина
Рік смерті 15 .05 2017
Місце смерті Нідернгаузен, Німеччина
Alma mater Боннський університет
Напрями діяльності філософія


Зміст

Життєпис

К.-О. Апель брав участь у Другій світовій війні як солдат вермахту. Закінчив Боннський ун-т (1950); захистив докторську дисертацію «Існування та пізнання: теоретико-пізнавальна інтерпретація філософії М. Гайдеггера»). Працював професором філософії у німецьких університетах (в містах Майнц, Кіль, Саарбрюкен, Франкфурт-на-Майні), у відставці — з 1990.

Ключові ідеї

Стрижнева ідея філософії Апеля — концепція «лінгвістичного повороту», покликаного трансформувати монологічне філософське дослідження в аналіз мови, комунікації. Стає фундатором комунікативної філософії поряд з Ю. Габермасом, хоча його погляди склалися в полеміці з останнім.

Апель підхоплює ідею мовних актів Дж. Остіна і Дж. Серля: для нього розвиток філософії є невід’ємним від осмислення динаміки сфери мови як вихідної реальності буття людини. Розробив трансцендентально-герменевтичний підхід до розуміння мови, на основі якого і «перша філософія» (теоретична), і «практична філософія» мусять бути опосередковані філософським аналізом слововживання. Мова розглядається:

а) як умова можливості функціонування природничих наук;

б) як умова науки про мову;

в) як умова трансцендентальної філософії.

На основі філософії прагматизму Апель здійснив семіотичну трансформацію трансцендентальної логіки І. Канта, вихідним пунктом якої постає у нього не суб’єкт, а інтерсуб’єктивність. Комунікація проголошується універсальною засадою людського буття. Інтерсуб’єктивна комунікація постає не простою об’єктивною інформативністю, а узгодженим взаємним розумінням смислу в необмеженій комунікативній спільноті. Апель проголошує мову первинною сферою: філософія має не моделювати «буття» (онтологія), не рефлектувати над «свідомістю» (гносеологія), а реагувати на «значення» мовного виразу (аналіз мови).

Герменевтичне коло втілюється у Апеля у «мовній грі», яка постає суб’єкт-суб’єктною комунікацією, що спрямована на досягнення взаєморозуміння. Притому всі її учасники сприймаються один одним як вербальний та невербальний текст і прагнуть віднайти «мовний консенсус». На його думку, комунікативна спільнота існує як реальна (в якій індивід соціалізується) та ідеальна (в якій він прагне зрозуміти зміст аргументів та перевірити їх істинність). Ідеальна комунікативна спільнота аргументів є певною трансцендентною реальністю, в якій регулятивами виступають ідеальна згода та вимога несуперечливості аргументації. Між обома спільнотами існує напруга, але в ході комунікації відбувається їх зближення, спостерігається прогрес розуміння та саморозуміння.

К.-О. Апель запропонував концепцію комунікативної трансцендентальної етики, в якій проголошується необхідність зміни колективної безвідповідальності колективною відповідальністю (через формування колективної солідарної відповідальності людей за наслідки їх дій у планетарному масштабі на основі раціональності як умови комунікації). Раціональна аргументація етики є передумовою науки, етичні норми повинні стати всезагальними, як норми наукової раціональності, технічної цілераціональності, герменевтичної раціональності розуміння. Етика ґрунтується на комунікативно-консенсуальній раціональності, яка передбачає інтерсуб’єктивне порозуміння через встановлення взаємозв’язку між мораллю окремого індивіда та мораллю публічно визнаною. Це реалізується у принципах: визначення критерієм кожного вчинку імперативу виживання усього людського роду як реальної комунікативної спільноти; необхідності втілення рис ідеальної спільноти в реальній.

Апель вплинув на впровадження досліджень комунікативних структур у сфері освіти та формування емансипаторської педагогіки.

Основні праці

Серед основних праць філософа:

«Ідея мови в традиції гуманізму від Данте до Віко» («Die Idee der Sprache in der Tradition des Humanismus von Dante bis Vico», 1963),

«Трансформація філософії: мовна аналітика, семіотика, герменевтика» («Transformation der philosophie: Sprachanalytik, Semiotik, Hermeneutik», 1973),

«Дискурс і відповідальність: проблема переходу до постконвенціональної моралі» («Diskurs und Verantwortung: Das Problem des Übergangs zur Postkonventionellen Moral», 1988),

«З трансцендентально-семіотичної точки зору» («From a Transcendental-Semiotic Point of View», 1998),

«Дискурсна етика та дискурсна антропологія» («Diskursethik und Diskursanthropologie», 2002),

«Парадигми Першої філософії: до рефлексивної – трансцендентально-прагматичної – реконструкції історії філософії» («Paradigmen der Ersten Philosophie: Zur reflexiven – transzendentalpragmatischen – Rekonstruktion der Philosophiegeschichte», 2011),

«Трансцендентальна рефлексія та історія» («Transzendentale Reflexion und Geschichte», 2017).

Твори

Дискурс і відповідальність: проблема переходу до постконвенцiональної моралi / Пер. з нім. В. Купліна. Київ : Дух і літера, 2009. 430 с.

Література

  1. Strydom P. Introduction to Apel // European Journal of Social Theory. 2000. № 3 (2). Р. 131–136.
  2. Mendieta E. The Adventures of Transcendental Philosophy: Karl-Otto Apel’s Semiotics and Discourse Ethics. Lanham, MD : Rowman & Littlefield, 2002. 256 p.
  3. Назарчук А. В. Этика глобализирующегося общества. Тенденции и проблемы глобализации в свете социально-этической концепции немецкого философа К.-О. Апеля. Москва : Директ-Медиа, 2002. 809 с.
  4. Усов Д. В. Етика відповідальності К.-О. Апеля в ландшафтах контрактуалізму // Антропологічні виміри філософських досліджень. 2015. Вип. 7. С. 140–150.
  5. Єрмоленко А. Пам’яті Карла-Отто Апеля // Філософська думка: український наук.-теорет. часопис. 2017, № 3. С.123–124.

Автор ВУЕ

В. М. Слюсар


Покликання на цю статтю:
Слюсар В. М. Апель, Карл-Отто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апель, Карл-Отто (дата звернення: 15.11.2019).


Оприлюднено

Оприлюднено: 10.09.2019