Андріяшик, Роман Васильович

Андрія́шик, Рома́н Васи́льович (09.05.1933, с. Королівка, тепер Борщівського району Тернопільської області, Україна — 02.10.2000, м. Київ, Україна) — письменник. Писав українською мовою.

Андріяшик, Роман Васильович
Народження	09.05.1933
Місце народження	Королівка, Борщівський район, Тернопільська область, Україна
Смерть	02.10.2000
Місце смерті	Київ, Україна
Alma mater	Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Місце діяльності	Українська радянська енциклопедія, Український письменник, Київ
Напрями діяльності	літературна творчість, проза

Відзнаки
Премії	Благовіст (1993), Національна премія України імені Тараса Шевченка (1998)

Життєпис

Народився в селянській родині. Закінчив 1954 фізико-математичний факультет Чернівецького університету (тепер Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича). Відтоді служив у лавах Радянської армії, після демобілізації працював журналістом (1957–1968). У 1964 закінчив заочне відділення факультету журналістики Львівського університету (тепер Львівський національний університет імені Івана Франка).

З 1966 ― член Спілки радянських письменників України (тепер Національна спілка письменників України).

Працював науковим редактором Головної редакції Української радянської енциклопедії (1976–1978), старшим редактором видавництва «Радянський письменник» (1978–1993; з 1991 — «Український письменник»).

Творчість

Друкуватися почав 1957. У першому романі «Люди зі страху» (1966) подано нове трактування війни ― не як вияву героїзму, а як абсурдного, антигуманного за своєю суттю механізму. Для прози Андріяшика характерні антимонументальність та принципове суб’єктивне ставлення до дійсності.

Роман «Полтва» (опублікований у журналі «Прапор», 1969) отримав негативну оцінку критики. Зображення в романі боротьби духовності й бездуховності в Західній Україні періоду 1916–1919 призвели до творчої ізоляція письменника до 1976.

Як наслідок, твори Андріяшика певний час не друкували в Україні, а в м. Москві.

Тему роману «Полтва» продовжує роман «Додому нема вороття» (журнал «Дніпро», 1969), де показано відчайдушне намагання героя вижити й зберегти свою сутність, усвідомлюючи себе чужим, стороннім на рідній землі. Цей своєрідний триптих завершує роман «Сад без листопаду» (1980), герой якого став жертвою радіаційного опромінення.

Іншою темою прози Андріяшика є пошук українством власного шляху на складних перегонах історії. Письменник не обтяжений догмами соцреалізму й не обмежений внутрішньою цензурою. Винятком став «виробничий» роман «Кровна справа» (1978) ― компромісний крок після політичних звинувачень за «ідеологічні збочення» в романі «Полтва». Автор тяжіє до художнього осмислення дійсності як складної, багатозначної, варіативної, де точкою опори залишаються людський дух і людська гідність.

Художнє мислення творів Андріяшика ґрунтується на органічному поєднанні національної традиції зі стильовими особливостями новітнього західноєвропейського модерну. У прозі письменника сильний інтелектуальний струмінь, зокрема в романі про долю Ю. Федьковича «Сторонець» (1993), який постав і художнім портретом всього українства на його шляху до національної самосвідомості.

Перу Андріяшика належать також драми «В кінці престолу» (1994) та «Велика гра» (не опубл.) ― про патріарха Володимира (Романюка).

Художньо-стильові пошуки привели письменника до лірико-трагічної та героїко-оптимістичної тональності письма.

Визнання

Лауреат літературної премії «Благовіст», 1993; Державної премії України ім. Т. Шевченка, 1998 (тепер Національна премія України імені Тараса Шевченка).

Ім’я Андріяшика присвоєно Борщівській гімназії.

Додатково

Під час пожежі в батьківській хаті письменника згоріли завершений рукопис роману «Камінний хрест», присвячений В. Стефаникові, та незакінчений роман про І. Франка «Мойсей».

Твори

Кровна справа. Київ : Радянський письменник, 1978. 207 с.
Сад без листопаду. Київ : Дніпро, 1984. 253 с.
Полтва. Київ : Дніпро, 1989. 250 с.
Сторонець. Київ : Український письменник, 1992. 175 с.
Додому нема вороття; Люди зі страху. Київ : Дніпро, 1993. 535 с.

Література

Чендей И. Роман о доле народной // Андрияшик Р. Люди из страха. Москва : [б. и.], 1968. 560 с.
Кондратюк А. Витоки художньої істини: над сторінками прози Романа Андріяшика // Українська мова і література в школі. 1987. № 10. С. 16–21.
Бєляєв В. Про книгу Р. Андріяшика // Андріяшик Р. Додому нема вороття; Люди зі страху. Київ : Дніпро, 1993. 535 с.
Портяк В. Андріяшик Р. «На полі крови»: письменницькі роздуми // Український світ. 1996. № 4–5. С. 44–46.
Верников М. Роман Андріяшик. 1933–2000. Письменник // Визначні постаттіТернопілля / Уклад. О. Бенч, В. Троян. Київ : Дніпро, 2003. С. 5.
Медвідь В. Без гніву і пристрасті: есеї, мемуари, щоденники. Київ : Грані-Т, 2009. 400 с.
Дністровий А. Роман Андріяшик // Письмо з околиці: статті та есеї. Київ : Грані-Т, 2010. С. 105–109.
Історія української культури / За ред. Л. В. Анучиної, О. А. Стасевської. 2-ге вид., випр. та допов. Харків : Право, 2013. 256 с.
Савчин Н. Б. Творчість Романа Андріяшика в рецепції радянської критики // Одеський лінгвістичний вісник. 2015. № 5. С. 129–132.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Тарнашинська Л. Б., Герасимова Г. П. Андріяшик, Роман Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Андріяшик, Роман Васильович (дата звернення: 20.04.2021).

Статус гасла: оприлюднено
Оприлюднено: 01.02.2021