Версія від 16:43, 12 лютого 2020, створена Alvadar (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)

Аміда в юдаїзмі

Аміда́ [івр. עמידה — стояння; інші традиційні назви івритом — Шмоне есре («Вісімнадцять») і га-Тфіла («Молитва»)] — літургійний текст (див. Літургія), основна й найважливіша молитва в юдаїзмі. Аміда є центральною частиною кожної юдейської релігійної служби (у вечірніх і ранкових службах — разом із іншим літургійним текстом «Шма Їсраель»).

Історична довідка

У джерелах найдавнішого (храмового) юдаїзму загальнообов’язкових молитов не зафіксовано; основною формою служіння Богу було жертвоприношення. Виняток — деякі групи юдеїв, зокрема секти, які під час пізнішого періоду епохи Другого Храму (завершилась 70 н. е.) використовували власні літургійні тексти. Канонічна літургія (див. Канон), зокрема Аміда як її молитовний складник, почала формуватися в юдаїзмі з кін. 1 ст. н. е., після зруйнування Єрусалимського храму і початку масової міграції євреїв за межі Землі Ізраїлю (історично — римської провінції Юдеї), та за часів розвитку ранньої рабиністичної літератури (див. Мішна). Особливості мови Аміди, яка тяжіє до мішнаїтського івриту, і зміст самої молитви (де лунає заклик до повернення на батьківщину і відбудови Храму) свідчать про те, що текст чи його значна частина не могли з’явитися раніше 70 н. е. Пізніше талмудична література пов’яже кодифікацію Аміди з іменем мудреця рабана Ґамліеля ІІ.

Структура

Структурно Аміда — це сукупність 19 так зваих брахот (благословень): 1) Авот (Прабатьки); 2) Ґвурот (Могутність); 3) Кдушат га-Шем (Освячення Імені); 4) Біна (Розуміння); 5) Тшува (Покаяння); 6) Сліха (Прощення); 7) Ґеула (Визволення); 8) Рефуа (Зцілення); 9) Біркат га-шанім (Благословіння років); 10) Кібуц ґалуйот (збирання вигнанців); 11) Га-шіват га-мішпат (повернення правосуддя); 12) Біркат га-мінім (покарання відступників); 13) Цадікім (Праведники); 14) Біньян Єрушалаїм (Відбудова Єрусалима); 15) Машіах бен Давід (Месія, син Давида); 16) Шомеа тфіла (Той, хто чує молитву); 17) Авода (Служіння); 18) Годаа (Подяка); 19) Біркат га-шалом (Благословення миру). Інколи, відповідно до літургійних традицій і звичаїв (нусах і мінгаґ) юдеїв різних регіонів і країн, назви можуть відрізнятися, а текст — містити незначні відмінності.

Початок Аміди має славити Бога, кінцівку присвячено подяці, а решта брахот висловлюють певні прохання. Водночас назва «Шмоне есре» вказує на меншу кількість благословень — 18. Це пов’язано з тим, що одне з них (покарання зрадників) додали не останнім, а 12-м. За Талмудом, його автор — Ґамліель ІІ. Виникнення тексту дослідники розглядають у контексті тогочасної юдейсько-християнської полеміки.

Правила читання

Молитву читають у кожній літургії: у будні — тричі на день, у Шаббат та деякі інші свята — чотири рази, на свято Йом-Кіпур — п’ять разів. Водночас, якщо буденна Аміда містить 19 благословень, то суботні й святкові — лише 7 (перші та останні три брахот; 13 прохань між ними замінюють на одне — освячення суботнього або святкового дня).

Читають Аміду індивідуально або колективно за наявності молитовного кворуму (див. Міньян). Вважається, що ніхто не може прочитати Аміду замість іншої людини. Молитися заведено пошепки, ставши у напрямку м. Єрусалима. Традиційно перед молитвою треба зробити три кроки назад і вперед, ніби для окреслення персонального сакрально-літургічного простору, де перебуває Шхіна. У деяких хасидських течіях (див. Хасидизм) прийнято за читання Аміди робити медитативні рухи-розхитування. Аміду публікують в юдейських молитовниках — сідурах і махзорах.

Література

  1. Jacobson B. The Weekday Siddur: An Exposition and Analysis of Its Structure, Contents, Language and Ideas. Tel Aviv : Sinai Publishing, 1978. 367 р.
  2. Zahavy T. Studies in Jewish Prayer. Lanham : University Press of America, 1990. 191 p.
  3. Elbogen I. Jewish Liturgy: A Comprehensive History. Philadelphia; New York : The Jewish Publication Society, 1993. 500 р.
  4. Reif S. Judaism and Hebrew Prayer: New Perspectives on Jewish Liturgical History. Cambridge : Cambridge University Press, 1993. 437 р.
  5. Гофман Л. Єврейська літургія та єврейська наука: метод і космологія // Єврейська цивілізація: Оксфордський підручник з юдаїки : у 2 т. / За ред. М. Ґудмена; пер. з англ. Київ : Дух і літера; Дніпропетровськ : Центр «Ткума», 2012. Т. 2. Розд. 30.

Автор ВУЕ

В. В. Черноіваненко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Черноіваненко В. В. Аміда в юдаїзмі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аміда в юдаїзмі (дата звернення: 16.02.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.02.2020

Покликання на статтю