Версія від 17:57, 15 липня 2020, створена Андрій Тищенко (обговореннявнесок) (У мистецтві)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)

Амур (бог)

Амур викрадає Психею, картина Адольфа Вільяма Бугро, 1895, приватна колекція

Аму́р (лат. Amor — любов), Купідон (лат. Cupido — бажання) — у римській міфології — бог кохання, пристрасті й невідворотності любові.

У міфології

Римський відповідник давньогрецького бога Ероса (Ерота). За різними варіантами міфу, з’явився із золотого чи срібного яйця, або є сином богині краси, пристрасті й плодючості Венери та бога вогню Вулкана. Часом міфи не називають батька Амура.

Зображують грайливим золотокудрим хлопчиком із крильцями або вродливим крилатим юнаком, із золотим луком у руках і сагайдаком зі стрілами за плечима. Інколи — із зав’язаними очима, що символізує непередбачуваність кохання, неусвідомлений вибір об’єкта любовних почуттів. За міфологією Амур — неперевершений стрілець, що неодмінно влучає в серце жертви стрілами, які розпалюють кохання. Не терпить самотності й зневаги до любові. Амуру підвладні всі живі істоти у світі. Зазвичай є супутником, посланцем і виконавцем волі Венери, однак часом вдається до непослуху (неодноразово жертвою його стріл ставала сама богиня).

Найвідомішим серед міфологічних сюжетів є історія кохання Амура і Психеї —переспіваний Апулеєм грецький міф, що дійшов у єдиному збереженому дотепер античному латиномовному романі «Метаморфози, або Золотий осел» (лат. «Metamorphoseon / Asinus aureus»; 2 ст. н. е.). Врода царівни Психеї викликала заздрощі навіть у Венери (у грецькій міфології — Афродіти). Замість того, щоб виконати наказ матері й розпалити в дівчині почуття до найпотворнішого чоловіка, Амур сам закохався в неї.

За пророцтвом оракула, царівна Психея мусила стати дружиною чудовиська. Батько, виконуючи волю богів, відвів доньку в призначене місце і залишив її на самоті. Дивним чином її було перенесено до палацу, який заселяли невидимі істоти; чоловік відвідував її лише вночі, але застеріг, щоб дружина не пробувала розкрити його таємницю. Напучена сестрами, Психея запалила вночі світильник і впізнала Амура, вкололася об його стрілу й закохалася. Милуючись чоловіком, необережно пролила розпечену оливу з лампи на його плече. Амур прокинувся і розгніваний віроломством, покинув дружину. Та вирушила на пошуки коханого. Венера, бажаючи помсти, придумувала для Психеї все нові нездійсненні завдання. Найскладнішим стало четверте: зійти в підземне царство і принести від його володарки Прозерпіни чарівну баночку з красою. Отримавши її, Психея з цікавості зазирнула всередину та заснула навіки. Амур, рани якого загоїлися, а гнів на дружину минув, пробудив її поцілунком.

На його прохання Юпітер подарував Психеї безсмертя та примирив Венеру з невісткою. Згодом у подружжя народилася донька, названа Насолодою.

У мистецтві

Путті в інтер'єрі Ораторії-дель-Розаріо-ді-Санта-Чіта, м. Палермо, Італія

Історія кохання Амура та Психеї стала джерелом численних творів мистецтва. Зокрема, її сюжет покладено в основу байки Ж. де Лафонтена «Амур і Безумство» («L’Amour et la Folie», 1693), віршованої повісті І. Богдановича «Душенька» («Душенька», 1783), а також розвідок із психології (праці Е. Нойманна «Амур і Психея», 1952; Р. Джонсона «Вона», 1976).

З образом Амура пов’язана символіка куртуазної культури. Упродовж багатьох століть його втілювали художники і скульптори (серед них Лісіпп, Рафаель Санті, П. Рубенс, Н. Пуссен, Ф. Буше, П. Прюдон, Корреджо, Тиціан та ін.), які здебільшого наслідували ідеальний тип, створений давньогрецьким скульптором Праксителем. Образ Амура у вигляді маленького пустунчика — путто (у мн. путті) — став одним із найпопулярніших елементів декору у мистецтві Ренесансу, бароко і рококо.

Додатково

  • На честь Амура названий внутрішній супутник планети Уран — Купідон, відкритий 2003, а також різновид гірського кришталю й аметисту, названий «стрілами Амура».
  • Терміни «амур», «амурний» переносно вживаються на позначення кохання, любовних взаємин, напр. «амурні пригоди», «амурні справи», «амурні зв’язки».

Література

  1. Апулей Мадаврський. Амор і Псіхе. Міфологічне оповідання // Франко І. Зібрання творів : у 50 т. Київ, 1980. Т. 25. С. 183–217.
  2. Апулей Мадаврський. Метаморфози, або Золотий осел / Пер. з лат. Київ : Дніпро, 1982. 239 с.
  3. Morford M., Lenardon R., Sham M. Classical Mythology. 11th ed. New York : Оxford University Press, 2018. 792 рр.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Амур (бог) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Амур (бог) (дата звернення: 13.08.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Опубліковано
Оприлюднено:
07.07.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ