Амосов, Микола Михайлович

Амо́сов, Мико́ла Миха́йлович (рос. Амосов, Николай Михайлович; 06.12.1913, с. Ольхове, тепер Вологодська обл., Російська Федерація — 12.12.2002, м. Київ, тепер Україна) — лікар-хірург, учений у галузі торакальної хірургії та біокібернетики, філософ, письменник, громадський діяч, доктор медичних наук (з 1953), професор (з 1954), академік АН УРСР (з 1969), академік АМН СРСР (з 1961), академік АМН України (1993), заслужений діяч науки УРСР (з 1959), член-кореспондент РАМН. Писав російською мовою.

Амосов, Микола Михайлович

(Амосов, Николай Михайлович)

Рік народження 06 .12 1913
Місце народження Ольхове, Вологодська область, Російська Федерація
Рік смерті 12 .12 2002
Місце смерті Київ, Україна
Alma mater Архангельський державний медичний інститут, Архангельськ
Напрями діяльності медицина, хірургія, наукова діяльність


Відзнаки

Ордени Червоної зірки (1943, 1945), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1944, 1985), Леніна (1961, 1973), Жовтневої революції (1983), «За заслуги» ІІ ступеня (1998)
Премії Ленінська премія (1961), Державна премія УРСР (1978, 1988), Державна премія України в галузі науки і техніки (1997)
Почесні звання Герой Соціалістичної Праці (1973)


Життєпис

Закінчив Череповецький механічний технікум (1932), працював змінним механіком на електростанції в м. Архангельську. Закінчив Архангельський державний медичний інститут (1939) та Всесоюзний заочний індустріальний інститут (м. Москва; 1940), працював на посаді ординатора-хірурга Череповецької міжрайонної лікарні.

У роки Другої світової війни — провідний хірург військово-польового пересувного госпіталю на Західному, Брянському, 1-му, 2-му і 3-му Білоруських фронтах та 1-му Далекосхідному фронті (1941–1945).

1946 Амосов працював завідувачем головного операційного корпусу Московського НДІ швидкої допомоги ім. М. Скліфосовського; 1947–1952 — головним хірургом Брянської області. 1948 захистив кандидатську дисертацію, присвячену первинній обробці поранення колінного суглоба, 1953 захистив докторську дисертацію «Пневмонектомія і резекція легень при туберкульозі».

Амосов — організатор і керівник новоствореної клініки серцевої хірургії Київського науково-дослідного інституту туберкульозу і грудної хірургії ім. Ф. Г. Яновського (1952–1968), завідувач кафедри грудної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів (1952–1968); завідувач відділу біокібернетики (1959–1988) та радник при дирекції (1988–1995) Інституту кібернетики АН УРСР; директор (1983–1988) та почесний директор (з 1988) Інституту серцево-судинної хірургії (тепер Національний інститут серцево-судинної хірургії ім. М. Амосова).

Наукова діяльність

Наукові дослідження Амосова присвячені вивченню регулювальних систем організму, питанням хірургічного лікування легень, серця, моделювання мислення й психічних функцій мозку, створення штучного інтелекту, формування моделей особистості та суспільства. Уперше в межах колишнього СРСР він розпочав хірургічне лікування вад серця (1955), розробив штучний мітральний клапан і виконав його хірургічне протезування (1963), створив антитромботичні протези серцевих клапанів й уперше в світі запровадив їх використання у хірургічній практиці (1965).

В Інституті кібернетики ім. В. Глушкова НАН України під керівництвом ученого проведено дослідження систем саморегулювання серця й питань машинної діагностики хвороб серця, розроблено та побудовано фізіологічну модель «внутрішнього середовища організму», здійснено моделювання на ЕОМ основних психічних функцій і деяких соціально-психологічних механізмів поведінки людини.

Прихильник здорового способу життя, експериментував на собі, доводячи ефективність власної системи.

Амосов — автор напрямів розвитку п’яти головних ідей: регулюючі системи організму; механізми розуму та штучний інтелект; психологія та моделі особистості; соціологія та моделі суспільства; глобальні проблеми людства. За визначеними напрями проводилися багаторічні дослідження, створювалися комп’ютерні моделі, захищалися десятки дисертацій, видавалися монографії, брошури, статті. Узагальненням власних філософських ідей стала стаття «Мій світогляд» («Мое мировоззрение»; 1998).

Автор понад 400 наукових праць, серед яких 19 монографій, та низки літературних творів. Деякі монографії вченого перевидані у Болгарії, Німеччині, США та Японії. Засновник української кардіохірургічної школи.

1960 розпочав письменницьку діяльність, літературний феномен А. викликав велике зацікавлення читачів. Його книжки «Думи і серце» («Мысли и сердце»; 1965), «ППГ-226» (про пересувний польовий госпіталь; 1975), «Книга про щастя і нещастя. Щоденник зі спогадами та відступами» («Книга о счастье и несчастьях: Дневник с воспоминаниями и отступлениями»; 1984) перекладені іноземними мовами, видані у понад 30 країнах світу.

Член Спілки письменників УРСР (з 1974).

Відомий також як активний громадський діяч, депутат Верховної Ради СРСР 6–11 скликань.

Член наукових товариств: Українське товариство хірургів і кардіохірургів, Міжнародне товариство серцево-судинних хірургів, Міжнародна асоціація хірургів, Міжнародне товариство медичної кібернетики.

Нагороди та визнання

Герой Соціалістичної Праці (з 1973), Лауреат Ленінської (1961) та Державних премій (1978, 1988, 1997).

Нагороджений орденами Червоної зірки (1943, 1945), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1944, 1985), Леніна (1961, 1973), Жовтневої революції (1983), «За заслуги» ІІ ступеня (1998) та іншими державними нагородами.

На честь ученого в НАН України засновано премії імені М. Амосова, одну вручає Відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології за видатні наукові роботи в галузі кардіо- та судинної хірургії й трансплантології, а другу — Відділення інформатики НАН України за видатні роботи в галузі біокібернетики, проблем штучного інтелекту та розроблення нових інформаційних технологій (обидві — 2003).

Введено в обіг срібну ювілейну монету «Микола Амосов» (26.11.2013).

Ім’я вченого присвоєно Інституту серцево-судинної хірургії АМН України (2003). Його ім’ям також названо малу планету № 2948.

Праці

  • Хирургическое лечение нагноительных заболеваний легких. Киев : Госмедиздат УССР, 1956. 192 с.
  • Пневмонэктомия и резекции легкого при туберкулезе. Москва : Медгиз, 1957. 196 с.
  • Очерки торакальной хирургии. Киев : Госмедиздат УССР, 1958. 727 с.
  • Операции на сердце с искусственным кровообращением. Киев : Госмедиздат УССР, 1962. 246 с.
  • Регуляция жизненных функций и кибернетика. Киев : Наукова думка, 1964. 115 с.
  • Моделирование мышления и психики. Киев : Наукова думка, 1965. 304 с.
  • Моделирование сложных систем. Киев : Наукова думка, 1968. 88 с.
  • Искусственный разум. Киев : Наукова думка, 1969. 155 с.
  • Саморегуляция сердца. Киев : Наукова думка, 1969. 157 с.
  • Хирургия пороков сердца. Киев : Здоров’я, 1969. 167 с.
  • Автоматы и разумное поведение. Киев : Наукова думка, 1973. 375 с.
  • Алгоритмы разума. Киев : Наукова думка, 1979. 223 с.
  • Здоровье и счастье ребенка. Москва : Знание, 1979. 96 с.
  • Роздуми про здоров’я. 2-е изд. Москва : Мол. гвардия, 1979. 191 с.
  • Сердце и физические упражнения. Москва : Знание, 1982. 64 с.
  • Хирургическое лечение тетрады Фалло. Киев : Здоров’я, 1982. 151 с.
  • Природа человека. Киев : Наук. думка, 1983. 223 с.
  • Терапевтические аспекты кардиохирургии. Киев : Здоров’я, 1983. 295 с.
  • Физическая активность и сердце. 2-е изд., перераб. и доп. Киев : Здоров’я, 1984. 231 с.
  • Разум, человек, общество, будущее. Киев : Байда, 1994. 92 с.
  • Эксперимент. Омоложение через большие физические нагрузки. Киев : Байда, 1995. 40 с.
  • Преодоление старости. Москва : Будь здоров, 1996. 190 с.
  • Здоров’я. Київ : Нива, 1997. 142 с.
  • Идеология для Украины. Киев : DEMID, 1997. 36 с.
  • Моя система здоров’я. Киев : Здоров'я, 1997. 56 с.
  • Експеримент: провал чи успіх? Київ : Поліфаст, 1998. 32 с.
  • Мое мировоззрение. Донецк : Сталкер ; Фастов : Поліфаст, 1998. 380 с.
  • Світ на порозі 21 століття // Вісник НАНУ. 1999. № 10. С. 3–14.
  • Энциклопедия Амосова. Алгоритм здоровья. Человек и общество. Донецк : Сталкер ; Москва : АСТ, 2002. 464 с.
  • Алгоритм здоровья: Научные основы жизни человека. Организация труда, отдыха, питания. Как сохранить здоровье на долгие годы. Москва : АСТ ; Донецк : Сталкер, 2003. 222 с.
  • Собрание сочинений : в 4 т. Донецк : Норд-Пресс, 2003.

Твори

  • Записки из будущего. Москва : Знание, 1967. 198 с.
  • ППГ–2266. Записки военного хирурга. Киев : Радянський письменник, 1975. 200 с.
  • Раздумья о здоровье. 3-е изд. Кемерово : Книжное издательство, 1981. 174 с.
  • Книга о счастье и несчастьях: Дневник с воспоминаниями и отступлениями. Москва : Молодая гвардия, 1984. 287 с.
  • Повести. Киев : Днiпро, 1984. 616 с.
  • Страна детства. Москва : Знание, 1990. 286 с.
  • Мое мировоззрение. Фастов : Поліфаст, 1998. 379 с.
  • Голоса времен. Москва : Вагриус, 1999. 429 с.
  • У к р. п е р е к л. — Думи і серце. Київ : Радянський письменник, 1965. 226 с.

Література

  1. Григор’єв К. Діла і думи Миколи Амосова // Київ. 1983. № 4. С. 76–92.
  2. Плющ В. Миколі Амосову – 85 // Літературна Україна. 1998, 24 груд. С. 3.
  3. Трахтенберг И. М. Энциклопедия Амосова – ителлектуальное достояние настоящего и будущего // Трахтенберг И. М. Запоздалые заметки. Вновь вспоминая и размышляя. Киев : Авиценна, 2002. 395 с.
  4. Слово про академіка М. М. Амосова (до 90-річчя від дня народження) // Серце і судини. 2003. № 4. С. 4–7.
  5. Закусило О. Пам’яті видатного вченого і великого хірурга Амосова М.М. // Серце і судини. 2006. № 4. С.117–118.
  6. Шаров І. Ф. Знайти точку опори. Амосов Микола Михайлович (1913–2002) // Шаров І. Ф. Вчені України: 100 видатних імен. Київ : АртЕк, 2006. 488 с.
  7. Микола Михайлович Амосов. Легенда світової науки: біобібліогр. покажч. / Упоряд.: Л. Є. Корнілова, Т. А. Остапенко ; наук. ред. Р. І. Павленко. Київ, 2009. 80 с.
  8. Палій В. М. Національна академія наук України, 1918–2013. Персональний склад. 6-е вид., допов. і випр. Київ : Фенікс, 2013. 444 с.
  9. М. М. Амосов. До 100-річчя від дня народження / Уклад. К. М. Амосова. Київ: Академперіодика, 2013. 264 с.
  10. Згурська М. Микола Амосов / Пер. з рос. Л. Кіцила. Харків : ПЕТ, 2015. 128 с.

Автор ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Старовойт С. В., Червяк П. І. Амосов, Микола Михайлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/%D0%90%D0%BC%D0%BE%D1%81%D0%BE%D0%B2,_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
Дата звернення: 7.12.2019.


Оприлюднено

Оприлюднено: 02.12.2019