Відмінності між версіями «Альтернанс»

м (Імпортовано 1 версія)
Рядок 1: Рядок 1:
  
 
'''Альтерна́нс''' (франц. alternance — чергування, від лат. alternare — чергуватися) — правила чергування окситонних (чоловічих), парокситонних (жіночих), дактилічних [[Рима|рим]] у складних строфічних формах ([[сонет]], [[секстина]], [[рондо]], [[тріолет]], [[Октава в літературі|октава]] тощо).  
 
'''Альтерна́нс''' (франц. alternance — чергування, від лат. alternare — чергуватися) — правила чергування окситонних (чоловічих), парокситонних (жіночих), дактилічних [[Рима|рим]] у складних строфічних формах ([[сонет]], [[секстина]], [[рондо]], [[тріолет]], [[Октава в літературі|октава]] тощо).  
 
+
== Історична довідка ==
 
Термін запровадили французькі класицисти в 16 ст. Пізніше нові правила римування було засвоєно німецькою літературою. В Україні альтернанс з’явився в поезії 18 ст. Явище альтернансу характерне винятково для літератури епохи [[класицизм]]у. Відтак у 19 ст. ці правила почали порушувати, а в 20 ст. вони перестали бути обов’язковими.
 
Термін запровадили французькі класицисти в 16 ст. Пізніше нові правила римування було засвоєно німецькою літературою. В Україні альтернанс з’явився в поезії 18 ст. Явище альтернансу характерне винятково для літератури епохи [[класицизм]]у. Відтак у 19 ст. ці правила почали порушувати, а в 20 ст. вони перестали бути обов’язковими.
  

Версія за 10:41, 18 грудня 2018

Альтерна́нс (франц. alternance — чергування, від лат. alternare — чергуватися) — правила чергування окситонних (чоловічих), парокситонних (жіночих), дактилічних рим у складних строфічних формах (сонет, секстина, рондо, тріолет, октава тощо).

Історична довідка

Термін запровадили французькі класицисти в 16 ст. Пізніше нові правила римування було засвоєно німецькою літературою. В Україні альтернанс з’явився в поезії 18 ст. Явище альтернансу характерне винятково для літератури епохи класицизму. Відтак у 19 ст. ці правила почали порушувати, а в 20 ст. вони перестали бути обов’язковими.

Згідно з альтернансом неприпустимими є вірші білі або монорими, а також строфи, що починаються та закінчуються однією римою. Альтернанс вимагає чергування закінчень: якщо у строфі різні закінчення та римування за зразком чжжч (ч — чоловіче закінчення з наголосом на останньому складі; ж — жіноче закінчення з наголосом на передостанньому складі), то наступна строфа вірша повинна бути побудована навпаки — жччж, що допоможе уникнути однакових закінчень на межі строф.

За вимогами альтернансу написані поема «Сновидів» С. Гординського (1938), де одна октава закінчується односкладовим закінченням, а друга починається двоскладовим, третя — знову односкладовим, тобто чергуються.

Поезії «Хоч ти не будеш цвіткою цвісти...», «Вона умерла...» (1896) І. Франка відповідають вимогам альтернансу, хоча поет часом порушував їх. Прикладом альтернансу може слугувати також «Сонячний етюд» І. Драча, написаний п’ятистопним ямбом.

(Франко І. Я. Зібр. тв. у 50 т. Київ : Наукова думка, 1976. Т. 2. С. 154–155).

Література

Гаспаров М. Л. Литературный энциклопедический словарь / Под общ. ред. В. М. Кожевникова, П. А. Николаева. Москва : Советская энциклопедия, 1987. 751 с. Літературознавчий словник-довідник / За ред. Р. Т. Гром’яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка. Київ : Видавничий центр «Академія», 2007. С. 29. Останкович А. В. Cонет как универсальная жанрово-строфическая форма. Ставрополь : Северо-Кавказский федеральный университет, 2015. 373 с.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Ковалів Ю. І. Альтернанс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альтернанс (дата звернення: 3.12.2021).

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ