Альмохади

Версія від 14:56, 6 листопада 2019, створена Daria (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)

Альмоха́ди (араб. الموحدون‎‎, ісп. Almohades) — багатозначний термін:

1) Релігійний рух, що виник 1121 на території сучасних Марокко, Тунісу, Алжиру й Іспанії. Засновником руху альмохадів був богослов і проповідник Мухаммад ібн Тумарт (1080–1130), який у 1120 організував повстання осілих берберів проти влади Альморавідів (звинуватив останніх у викривленні ісламу). 1121 він проголосив себе махді й оголосив початок джихаду проти Альморавідів.

2) Берберська династія; 1130–1268 правила в однойменній державі на території Північної Африки.

Заснування і становлення

Династію Альмохадів після смерті Мухаммада ібн Тумарта започаткував його наступник Абд аль-Мумін. Останнього 1130 проголосили халіфом у м. Тінмалі неподалік від м. Марракеша (на той час іще непідвладного Альмохадам). Після приходу до влади Абд аль-Муміна володіння династії розширилися: їхня влада поширювалася з гірських районів Марокко на північне узбережжя, а також на землі сучасних Тунісу, Алжиру та Лівії.

У 1140-х Альмохади здобувають контроль над Іспанією, упродовж 1140–1150-х — над південною частиною Піренейського півострова (містами Гібралтаром, Кадісом, Гранадою, Севільєю та ін.). 1147 Альмохади захопили м. Марракеш, оборону якого було послаблено внаслідок початку міжусобної боротьби в державі Альморавідів. Відтак державу Альморавідів було остаточно ліквідовано.

Влада Альмохадів у роки правління Абд аль-Муміна (до 1163), його сина Юсуфа I (1163–1184) та онуків Якуба аль-Мансура (правив 1184–1199) та Мухаммада ібн Якуба ан-Насіра (правив 1199–1213) вирізнялася залученням до державного апарату представників берберських племен, зусиллями яких Альмохади здобули владу, і освічених чиновників із Андалусії.

Занепад

З 1210-х почався занепад держави Альмохадів. Після смерті 1224 Юсуфа аль-Мустансіра (сина Мухаммада ібн Якуба ан-Насіра), який не мав спадкоємців, розпочалася міжусобна збройна боротьба. Влада халіфів династії Альмохадів швидко занепадала.

Абу Ала Ідріс аль-Мамун (правив 1229–1232) зробив спробу зміцнити свій вплив, покладаючись на помірковано налаштованих чиновників і богословів Андалусії. Для цього він публічно зрікся вчення Мухаммада ібн-Тумарта.

Його син Абд аль-Вахід ар-Рашид відмовився від рішення батька й знову визнав учення ібн-Тумарта. Під час правління Абд аль-Вахіда ар-Рашида Альмохади втратили владу над Андалусією, значну частину якої було відвойовано християнами ще за часів аль-Мамуна. У м. Гранаді встановилася влада династії Насридів.

У магрибській частині держави Альмохадів у 1220-х розпочалися повстання берберських племен. Вона почала розпадатися на окремі держави з власними династіями (Абдальвадиди на заході сучасного Алжиру, Хафсіди в Тунісі).

Від 1244 на більшій частині території Марокко утвердилася нова берберська династія Маринідів. Вони поступово захоплювали решту території Альмохадів, звужуючи її до земель навколо м. Марракеша. Під час правління Умара аль-Мустафіка (правив 1248–1266) Альмохади визнали зверхність Маринідів і сплачували їм данину.

За часів правління останнього халіфа з династії Альмохадів Абу-Дабуса (роки правління 1266–1269) влада династії обмежувалася м. Марракешем. Династія припинила існування 1269 після взяття м. Марракеша військами Абдальвадидів.

Історична роль

Період правління Альмохадів вирізнявся значно меншою релігійною терпимістю, ніж доба Альморавідів. Наслідком цього став швидкий занепад християнських громад у підвладній їм частині Магрибу. Тиск із метою стимулювати навернення в іслам чинився також на євреїв.

Література

  1. Julien Ch.-A. Histoire de l'Afrique du Nord. Paris : Payot, 1994. 868 p.
  2. Buresi P., El Aallaoui H. Governing the Empire: Provincial Administration in the Almohad Caliphate (1124–1269). Leiden : Brill, 2012. 540 p.
  3. Kennedy H. Muslim Spain and Portugal: A Political History of al-Andalus. New York : Routledge, 2014. 360 p.
  4. Войтович Л. В., Овсінський Ю. В. Історія війн і військового мистецтва : у 3 т. Харків : Фоліо, 2017. Т. 1: Від зачатків військової організації до професійних найманих армій (бл. 3060 р. до Христа — початок XVI ст.). 894 с.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю:Альмохади // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Альмохади
Дата звернення: 12.11.2019.

Оприлюднено

Оприлюднено: 06.11.2019