Альвіс


Версія від 12:16, 3 червня 2019, створена Alina (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Альвіс
Альвіс і Труд

Альві́с (давньосканд. Аlvіss — всезнайко) — у германо-скандинавській міфології — наймудріший із двергів (цвергів), який живе під землею.

За міфом, після смерті мудреця Квасира (давньосканд. Kvasir) Альвіс уявив себе найрозумнішим у світі, рівним за мудрістю верховному богові Одіну. Запишавшись, Альвіс вирішив поріднитися з асами, одружившись з Труд (давньосканд. Þrúðr), донькою бога-громівника Тора (давньосканд. Þórr). Коли Тора не було вдома, Альвіс посватався до його доньки. Він переконав Сіф (давньосканд. Sif), золотоволосу богиню плодючості, дружину Тора, що цей шлюб буде вдалий.

Коли Тор повернувся додому та довідався про заручини доньки з карликом, він удався до хитрощів. Не маючи змоги порушити закони гостинності й обіцянку Сіф (це не личить великому богові), але не бажаючи віддавати доньку заміж за карлика-дверга, Тор скористався правом ритуального шлюбного випробування й розпочав тривалу бесіду з Альвісом. Він сказав двергу, що перед весіллям хоче перевірити його мудрість. За легендами, сонячне світло перетворює двергів на каміння. Отже, Тор ставив Альвісу запитання про будову світу, про богів, людей, істот, попросив назвати всі зірки на небі. Поки Альвіс відповідав, засвітало, й він був покараний за своє зухвальство — обернувся на камінь.

Розмова між Тором і Альвісом становить основу сюжету «Промов Альвіса» зі «Старшої Едди», або «Едди Семунда» («Edda Sæmundar»), збірки скандинавських міфологічних та героїчних пісень (9–11 ст.), що збереглася у давньоісландському рукописі 13 ст. Діалог побудований на питаннях і відповідях космологічного характеру, кожне з яких виконує подвійну функцію: з одного боку, пояснює світоустрій, з іншого — є своєрідним тезаурусом поетики середньовіччя. Питання стосуються знань про стихії та природні феномени (земля, небо, місяць, сонце, хмари, вітер, море, ліс тощо), а також уявлень про різні світи (людей, богів-асів, богів-ванів, велетнів-турсів, альвів, двергів, мертвих).

Послідовність об’єктів дискусії побудована за принципом спадаючої градації, що засвідчує особливості міфологічного мислення (так, згадка Сонця після Місяця у діалозі про світила вказує на культ Місяця й уявлення про його домінантність щодо Сонця). Тор визнає мудрість карлика, але перемагає його хитрощами. Мотив знищення демонологічних істот за допомогою сонячного проміння поширений у різних світових міфологічних традиціях. Оскільки ж Альвіс належить до «нижнього» світу, така смерть карлика є цілком закономірною.

Література

  1. MacCulloch J. A. The Mythology of All Races : in 3 vol. Reiss. ed. New York : Cooper Square Publishers, 1964. Vol. II: EDDIC. 612 p.
  2. Anderson R. B. Norse Mythology: Myths of the Eddas. Honolulu : University Press of the Pacific, 2003. 476 р.
  3. Старшая Эдда / Перевод с древнеисландского А. И. Корсуна. Москва : Азбука, 2011. 464 с.
  4. Скандинавские мифы и легенды. От Одина до Тора. Москва : Эксмо, 2015. 96 с.

Автор ВУЕ

О. В. Наумовська

Покликання на цю статтю:
Наумовська О. В. Альвіс // Велика українська енциклопедія. URL: http://vue.gov.ua/Альвіс (дата звернення: 17.06.2019).