Аконіт (Aconitum)


Версія від 14:18, 23 вересня 2018, створена Ярослава Межжеріна (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Аконіт Жакена (лат. Aconitum jacquinii)

Аконі́т, боре́ць, то́я  (Aconitum) — рід рослин родини жовтецевих. Рід аконітів налічує близько 300 видів рослин, розповсюджених по Північній півкулі Землі.

Характеристика

Багаторічні трав’янисті рослини з високим (50–150 см) стеблом, пальчастороздільними листками. Квітки фіолетові, сині, білі, жовті, зрідка строкаті, неправильної форми, що нагадують шолом з опущеним забралом. Цвітіння — з липня до кінця вересня. Плід — листянка.

Отруйність

Рослини роду аконітів отруйні, всі частини рослини містять алкалоїд аконітин (надає кореням рослин характерного запаху, що нагадує запах хрону або селери), отруйні також пилок, нектар і мед бджіл, які брали взяток з аконіту, який нерідко спричиняє отруєння бджіл. Отрута аконіту проникає крізь шкіру, тому під час роботи з представниками роду аконіт рекомендують використовувати гумові рукавички. Отруйність аконіту залежить від місця зростання, посилюється з півночі на південь.

Практичне значення

Незважаючи на отруйність, деякі види аконіту вирощують як декоративні. Рослини роду аконіт використовують у медицині. Часто аконіт входить до складу рецептів народної медицини, що є дуже небезпечним через високу отруйність рослин.

В Україні

В Україні в Лісостепу зростає 17 видів, більшість — у Карпатах і Прикарпатті. Чотири види роду аконітів занесено до Червоної книги України: аконіт опушеноплодий (Aconitum lasiocarpum), аконіт Бессера (Aconitum besserianum), аконіт Жакена (Aconitum jacquinii), аконіт несправжньо-протиотруйний (Aconitum pseudanthora).

Додатково

За давньогрецьким міфом, аконіт виріс з крапель отруйної слини триголового стража пекла пса Цербера, якого Геракл вивів з підземного царства Аїда на землю. Назва «борець» походить від скандинавської легенди про те, що рослина виникла на місці загибелі бога Тора від укусів отруйного змія. У давнину мисливці змащували соком аконіту стріли під час полювання на великих хижаків: вовків, пантер, барсів; звідси походять народні назви: «вовчий корінь», «вовкобій». У Стародавніх Греції і Римі аконітом отруювали засуджених до смерті. Існує легенда, що Тамерлан був отруєний соком аконіту, яким просочили його тюбетейку.

Література

  1. Андреева И. И., Родман Л. С. Ботаника. Изд. 3. Москва : КолосС, 2002. 488 с.
  2. Мазнев Н. И. Энциклопедия лекарственных растений. Изд. 3-е. Москва : Мартин, 2004. 496 с.
  3. Chan TY. Aconite poisoning // Clin Toxicol (Phila). 2009. April. Vol. 47. Iss. 4. P. 279–285.

Автор ВУЕ