Акваланг

Акваланг.jpg

Аквала́нг (від лат. aqua — вода й англ. lung — легеня) — індивідуальний ранцевий дихальний апарат для роботи й перебування людини під водою.

У акваланзі стиснене повітря знаходиться в балонах і подається шлангами через клапан, що автоматично знижує його тиск. Залежно від глибини занурення запас повітря в акваланзі дозволяє людині знаходитися під водою від кількох хвилин до 1,5 год.

1878 Г. Флюсс винайшов перший успішно випробуваний підводний апарат із замкнутою схемою дихання, наповнений чистим киснем. Однак використання цього пристрою було небезпечним у зв’язку з токсичністю чистого кисню для нервових клітин людського організму.

На початку 20 ст. вдосконалено регулятор постачання кисню й виготовлено балони, здатні витримувати тиск газу до 200 атмосфер.

1943 французькі науковці Ж.-І. Кусто й Е. Ганьян винайшли перший безпечний і ефективний апарат для дихання під водою, який надалі успішно використовувався для занурення на глибину. За умови дотримання правил безпеки занурення не мало жодних шкідливих наслідків для пірнальника.

Первісно назва «акваланг» позначала марку апаратів для підводного дихання, виготовлених компанією «Акваланг». Ж.-І. Кусто і Е. Ганьян використовували назву «автономний скафандр» (фр. «le scaphandre autonome»), і саме вона застосовується на позначення акваланга у французькій мові. Акваланг використовуються у підводному спорті, для рятувальних робіт, підводних досліджень, фото- та кінозйомки тощо.

Література

  1. Кусто Ж.-И., Дюма Ф., Даген Дж. В мире безмолвия; Живое море / Пер. с англ. Москва : Знание, 1966. 462 с.
  2. Орлов Д. В., Сафонов М. В. Акваланг и подводное плавание. Москва : Изд-во Подводного клуба МГУ, 1998. 179 с.
  3. Занин В. Ю., Малюзенко Н. Н., Чебыкин О. В. Снаряжение подводного пловца. 3-е изд., доп. и перераб. Санкт-Петербург : Культурная инициатива, 2003. 239 с.

Автор ВУЕ