Авторотація


Версія від 13:33, 4 лютого 2019, створена Daria (обговореннявнесок)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Авторотація

Авторота́ція, самообертання (від авто… і лат. rotatio — обертання) — обертання окремих частин літальних апаратів (повітряного гвинта, носійного гвинта вертольота під час його зниження, ротора вимкненого газотурбінного двигуна, а також крила літака при його нахилі на кути атаки більші за критичні) завдяки енергії набігального потоку.

На літаках, у яких використовують як рушій повітряні гвинти без змінюваного кроку, авторотація гвинта виникає у випадку відмови або вимкнення двигуна в польоті. Це спричиняє значний опір потоку й сильний розгортальний момент, що за відмови одного двигуна на консолі крила істотно ускладнює керування літальним апаратом і може призвести до його падіння. Для уникнення цього явища турбогвинтові двигуни оснащують системами автоматичного і ручного флюгування, які в разі зупинки двигуна встановлюють (повертають) лопаті повітряного гвинта «за потоком».

Авторотація.jpg

За таких умов гвинт має мінімальний лобовий опір і не обертається. Для того, щоб запустити турбогвинтовий двигун у польоті, гвинт виводять із флюгерного положення, і він починає розкручувати двигун. По досягненні певної частоти обертання вмикають систему запалювання й подачі пального — «запуск на авторотації». Найчастіша причина використання самообертання на вертольотах — несправність двигуна, проте цей прийом також можна застосовувати й у разі повної відмови рульового гвинта, оскільки при авторотації немає реактивного моменту, що створюється носійним гвинтом. Авторотацію можна використовувати й для виходу з вихрового кільця, якщо висота дає змогу це зробити.

Автор ВУЕ