Абрикосов, Олексій Олексійович

Версія від 16:09, 11 вересня 2019, створена Андрій Тищенко (обговореннявнесок) (Заміна тексту — „|Стать=ч=“ на „|Стать=ч“)
(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Абрикосов, Олексі́й Олексі́йович

Абрикосов, Олексі́й Олексі́йович (рос. Абрикосов, Алексей Алексеевич; 25.06.1928, м. Москва, тепер РФ — 29.03.2017, м. Пало-Альто, США) — фізик-теоретик, академік АН СРСР (з 1987), АН США (з 2000), член Королівського наукового товариства (Велика Британія, 2001), почесний член Американської академії наук і мистецтв (з 1991). Син патологоанатома О. І. Абрикосова, двоюрідний племінник актора А. Л. Абрикосова.

Абрикосов, Олексій Олексійович

Рік народження 1928
Місце народження Москва, Росія
Рік смерті 2017
Місце смерті Пало-Альто, США
Alma mater Московський університет, Москва
Напрями діяльності фізика

Життєпис

Закінчив фізичний факультет Московського університету (1948). 1951 в Інституті фізичних проблем (м. Москва) захистив кандидатську дисертацію «Термічна дифузія у цілком або частково іонізованих плазмах». Після її захисту працював у цьому інституті, 1955 захистив там докторську дисертацію з квантової електродинаміки високих енергій. З 1965 працював в Інституті теоретичної фізики (м. Москва), де очолював факультет теоретичної фізики суцільних середовищ. Викладав у Московському університеті (до 1969), у Горьківському (тепер Нижньогородському) університеті (1970–1972). Працював завідувачем кафедри теоретичної фізики у Московському фізико-технічному інституті (1972–1976) та у Московському інституті сталі та сплавів (1976–1991; тепер Національний дослідницький технологічний університет). 1991 запрошений на роботу до Арґоннської національної лабораторії (м. Чикаго, шт. Іллінойс, США), з 1999 — громадянин США. Викладав в університетах штатів Іллінойс і Юта.

Автор праць з теорії надпровідності, теорії твердого тіла, статистичної фізики, фізики плазми та квантової електродинаміки. Висунув ідею про існування надпровідників ІІ роду (1952), створив теорію магнітних властивостей надпровідних сплавів (1957). Один з авторів теорії надпровідників із магнітними домішками, передбачив явище безщілинної надпровідності. Запропонував ідею про високотемпературну надпровідність кристалічної екситонної фази з важкими дірками. Створив теорії напівметалів типу вісмуту (1962–1973), безщілинних напівпровідників (1970–74), спінових стекол з короткодією (1978–1980). Абрикосов зміг пояснити більшість властивостей високотемпературних надпровідників на основі купрату, 1998 встановив новий ефект (ефект лінійного квантового магнітного опору), який був відкритий 1928, але раніше ніколи не розглядався як самостійний ефект.

Визнання

Лауреат Ленінської премії (1966), премії Ф. Лондона (1972), Державної премії СРСР (1982), премії Л. Ландау (1989). Спільно з В. Гінзбургом та Е. Дж. Леґґеттом отримав Нобелівську премію з фізики (2003) за «основоположні роботи з теорії надпровідників і надплинних рідин».

Праці

  • Методы квантовой теории поля в статистической физике (у співавт.). Москва : Физматгиз, 1962. 446 с.
  • Methods of Quantum Field Theory in Statistical Physics (у співавт.). New York : Courier Dover Publications, 1975. 384 p.
  • Основы теории металлов. Москва : Наука, 1987. 520 с.

Література

  1. Храмов Ю. А. Абрикосов Алексей Алексеевич // Физики / Под ред. А. И. Ахиезера. 2-е изд., испр. и дополн. Москва : Наука, 1983. С. 6.
  2. Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
  3. Знаменитые династии России. Абрикосовы. Москва : DeAgostini, 2014. № 49. 32 с.

Автор ВУЕ