Меньшов, Володимир Валентинович

Владимир Меньшов 2018 (cropped) (cropped).jpg

Меньшо́в, Володи́мир Валенти́нович (рос. Меньшов Владимир Валентинович; 17.09.1939, м. Баку, тепер Азербайджан — 05.07.2021, м. Москва, Російська Федерація) — режисер, актор, сценарист, продюсер, заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1984), народний артист СРСР (з 1989), академік Національної академії кінематографічних мистецтв і наук (з 2002).

Меньшов, Володимир Валентинович

(Меньшов Владимир Валентинович)

Народження 1939
Місце народження Баку
Смерть 2021
Місце смерті Москва
Напрями діяльності кіномистецтво

Життєпис

Народився у сім’ї моряка, згодом співробітника органів НКВС. З 1957 після невдалої спроби вступити до Всесоюзного державного інституту кінематографії (тепер Всеросійський державний інститут кінематографії імені С. А. Герасимова) працював токарем, шахтарем, матросом. З 1958 був актором додаткового складу Архангельського драматичного театру.

Закінчив Школу-студію Московського художнього академічного театру (1965; курс В. Маркова) і аспірантуру при кафедрі режисури Всесоюзного державного інституту кінематографії (1970; майстерня М. Ромма).

Поєднував акторську та режисерську творчість з педагогічною діяльністю. Викладав на Вищих курсах сценаристів і режисерів у м. Москві (з 1984), був професором Всеросійського державного інституту кінематографії імені С. А. Герасимова (з 2009).

Творчість

Акторські роботи

Зіграв близько 120 ролей у кіно. Дебютував як актор у короткометражній комедії «Щасливий Кукушкін» (1970; Одеська кіностудія).

Серед ролей: Семен Бобров («Людина на своєму місці», 1972), Клим Авілов («Остання зустріч», 1974), Михайло Петров («Власна думка», 1977), Павло Голиков («Де міститься нофілет?», 1987), Вадим Миколайович («Лялечка», 1988), Гесер («Нічна варта», 2004), Валерій Гаврилов («Ялинки-2», 2011), Едуард Балашов («Легенда № 17», 2013) та інші. Грав також у телесеріалах.

Виконував ролі в театрі: Алекс («Поза емігранта» Г. Слуцкі; Театр Антона Чехова), Чоловік («Пізанська вежа» Н. Птушкіної, Театр імені Пушкіна), обидва — м. Москва та інші.

Режисерські роботи

У роки навчання зняв як режисер короткометражну стрічку «До питання про діалектику сприйняття мистецтва, або Втрачені мрії» (1968).

Першою режисерською повнометражною роботою в кіно була музична шкільна драма «Розіграш» (1976; премія імені Н. Крупської, 1978). Велику популярність у глядачів мав фільм «Москва сльозам не вірить» (1979; Державна премія СРСР, 1981; премія «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою) про долю трьох дівчат, які приїхали до Москви у пошуках щастя.

Серед інших режисерських робіт: «Любов і голуби» (1984; премія «Золота тура» на Міжнародному кінофестивалі комедій Торренмоліносі, Іспанія, 1985), «Ширлі-мирлі» (1995), «Заздрість богів» (2000).

Керував студією «Жанр» при кіностудії «Мосфільм» (з 1987).

Був також автором сценаріїв та продюсером низки фільмів.

Нагороди та визнання

Лауреат премії «Оскар» за найкращий фільм іноземною мовою (1981), Державної премії СРСР (1981).

Лауреат премії «Золотий орел» (2014) за найкращу роль другого плану (роль Едуарда Балашова у фільмі «Легенда № 17»).

Почесний громадянин м. Астрахані (2007).

Нагороджений орденом «За заслуги перед Вітчизною» ІV ст. (1999), ІІІ ст. (2010), ІІ ст. (2017), відзнакою «За заслуги перед Москвою» (2009).

Твори

Ширли-мырли: кинороман-фарс. Москва : Ассоциация «Книга. Просвещение. Милосердие», 1995. 176 с. (у співавт.)

Литература

  1. Автограф века : в 3 кн. Москва : Автограф века, 2006. Кн. 1. 425 с.
  2. Родимкин В. Наша деятельность многогранна // Преступление и наказание. 2013. № 3. С. 20–21.
  3. Доделев Е. 24 кадра pro кино. Кирилла Разлогова. Москва : [б. и.], 2014. 400 с.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Меньшов, Володимир Валентинович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Меньшов, Володимир Валентинович (дата звернення: 28.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
01.09.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ