Люстрації (у релігії)

Сцена люстрації. Рельєф на південному боці арки Костянтина, 2 ст., м. Рим

Люстра́ції (лат. lustratio — очищення через жертвоприношення, від лат. lustrare — очищати, робити світлим) — загальна назва урочистих релігійно-магічних очищувальних обрядів у Стародавніх Греції й Римі, які здійснювалися з метою звільнення від зла, гріха (спокута), скверни тощо, а також убезпечення від загроз.

Характеристика

Практики очищення виникли у найдавніші часи, були пов’язані передусім із міфологічною й релігійною свідомістю, зокрема з лікувальною та захисною магією, уявленнями про те, що окремі явища природного світу, дії, предмети тощо мають властивості захищати людей від зла. Згодом методи і засоби люстрації увійшли до складу багатьох релігійних комплексів у вигляді очищувальних обрядів і ритуалів — омовіння, хрещення, окурювання, аскетичних обітниць тощо.

У добу античності застосовували різноманітні способи і засоби люстрації. Напр., вогонь і дим (куріння) вважали такими, що оберігали від хвороб, їх використовували при лікуванні, для ритуального очищення приміщень (храмів, житла), людей, худоби тощо. Вода — давній символ чистоти, якій приписували силу змивати скверну, бруд і убезпечувати життя. Магічні властивості надавали також певним рослинам, солі, металам, замовлянням та ін. Особлива очисна сила надавалася жертвоприношенню, зміст якого вбачався в уласкавленні богів і відкупі вчинених гріхів. Так, римські луперкалії — свято плодючості, що відзначали на честь бога Фавна — обов’язково включали й церемонії люстрації: жерці-луперки у козлиних шкурах оббігали навколо Палатинського пагорба з метою очищення міста від різноманітного зла. Щорічно в лютому святкували й амбурбії (букв. навколо міста) — свято м. Рима, головним дійством якого була кругова відкупна хода (обхід міста з проведенням жертовних тварин) задля очищення від гріхів. Серед подібних ритуалів — обведення жертовних тварин навколо поля (амбарвалії), готових до бою військових загонів, флоту, територій, споруд тощо.

Церемонії люстрації могли мати як всезагальний, так і спільнотний чи індивідуальний характер (для потреб сім’ї, окремої людини). Їх проводили з метою видалити ритуальну нечистоту, захиститися від злих сил, перед загрозою небезпеки. Здійснювали як в межах релігійних обрядів, так і світських заходів, особливо тих, що мали загальнополісний, громадянський (а тому — і сакральний) характер (напр., особливий очисний обряд щоп’ять років здійснював римський цензор по завершенні перепису громадян і майна).

Значення

Люстрації під різними назвами є обов’язковим елементом культово-обрядових дій у більшості релігійних систем, насамперед в юдаїзмі, зороастризмі, індуїзмі, ісламі, християнстві.

Є складовою частиною підготовки людини до зустрічі зі сакральним, передують релігійним ритуалам (часто — виголошенню молитов, читанню Святого Письма, богослужінню); здійснюються у віхові моменти життєвого і календарного циклів; обов’язкові після ритуального осквернення, контакту з «нечистими» людьми, тваринами, предметами; входять до поховальних ритуалів і обрядів та ін.

Література

  1. Плутарх. Порівняльні життєписи / Пер. Й. Кобів, Ю. Цимбалюк. Київ : Дніпро, 1991. 437 с.
  2. Любкер Ф. Иллюстрированный словарь античности. Москва : Эксмо, 2005. 1341 с.
  3. Beard М. SPQR: A History of Ancient Rome. New York : Liveright, 2016. 608 р.
  4. Хлабистова К. В. Еволюція поняття люстрації від часів античності до ХХ ст. // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. 2016. № 2 (99). С. 315–326.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Люстрації (у релігії) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Люстрації (у релігії) (дата звернення: 30.07.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.08.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ