Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України

Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України: карта розташування пам’яток. Джерело ілюстрації: Дерев'яні церкви Карпатського регіону України і Польщі. Львів: Компанія Гердан, 2011. С. 36.
Церква Архангела Михаїла, с. Брунари Вижні
Церква Архангела Михаїла, с. Смільник
Церква Архангела Михаїла, с. Смільник
Церква Покрови Пресвятої Богородиці, с. Овчари
Іконостас в інтер'єрі церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Хотинець. Фото Вечерського В. В.
Ансамбль церкви св. Параскеви, с. Радруж
Дзвіниця церкви св. Параскеви, с. Радруж. Фото Вечерського В. В.
Настінний монументальний розпис в інтер'єрі церкви св. Параскеви, с. Радруж. Фото Вечерського В. В.
Церква св. Якова, с. Поврозник

Дерев’я́ні церкви́ Карпа́тського регіо́ну По́льщі і Украї́ни (англ. Wooden Tserkvas of the Carpathian Region in Ukraine and Poland) — об’єкт всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: серійна транскордонна номінація, що включає архітектурні ансамблі восьми українських церков на території Польщі (Малопольське, Підкарпатське воєводства) і восьми — на території України (Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська області).

Історична довідка

Дерев’яні церкви з дзвіницями, спершу православні, а згодом — греко-католицькі; будувалися українськими громадами в Карпатському регіоні сучасної України й Польщі 16–19 ст.

Церковні інтер’єри прикрашали багатоярусні іконостаси, ікони, поліхромні настінні розписи та інші твори мистецтва, завдяки яким давні сакральні об’єкти набули цінності як комплексні пам’ятки архітектури та монументального мистецтва, унікальні у світовому масштабі.

Задум щодо внесення українських дерев’яних церков до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО належить Миколі Валентиновичу Бевзу (1954 р. н.) — доктору архітектури, професору, зав. кафедрою архітектури та реставрації Національного університету «Львівська політехніка». Його підтримали пам’яткознавці з Польщі (зокрема Маріуш Чуба — заступник директора Національного інституту спадщини).

2009 робоча група українських та польських експертів за підтримки міністерств культури України та Польщі обстежила кількадесят дерев’яних церков в обох країнах. Було вибрано 16 об’єктів (по 8 від кожної країни) для подання у Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Документ усталеної форми («Попереднє подання») підготували 2009 спільно Національний університет «Львівська політехніка» (М. Бевз), інститут «Укрзахідпроектреставрація» (к. і. н. Слободян Василь Михайлович 1951 р. н.), Національний інститут спадщини (М. Чуба) за участю Науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень (м. Київ; архітектор-реставратор Гайда Микола Павлович (1952 р. н.), В. Вечерський та ін.). 2010 зазначену номінацію внесено до Попереднього Списку (Tentative List). Після цього підготовлено пакет документів для подання в штаб-квартиру ЮНЕСКО у м. Парижі.

Науково-дослідний інститут пам`яткоохоронних досліджень опрацював науково-проектну документацію з визначення меж і режимів використання територій та буферних зон цих пам’яток (затверджено наказом Міністерства культури України 07.07.2011).

Номінаційне досьє з проектом плану управління складено 2011 тими самими установами та експертами, які готували Попереднє подання, зі залученням Володимира Петровича Герича (1955 р. н.) — директора Державного історико-архітектурного заповідника у м. Жовкві.

У вересні 2012 експерт Міжнародної ради з охорони пам’яток та історичних місць (ІКОМОС), пам’яткознавиця з Греції Елефтерія Цаканіка виконала в Україні і Польщі Місію з технічної оцінки об’єктів номінації, надавши Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО позитивний висновок. На цих підставах 21.06.2013 рішенням 37-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО внесено за № 1424 серійну транскордонну номінацію «Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України».

Характеристика

Серійна транскордонна номінація означає, що до складу пам’ятки всесвітньої спадщини входить певна кількість окремих пам’яток, схожих за певними параметрами, які розташовані в різних країнах. В Україні:

У Польщі це такі архітектурні ансамблі, що, як і в Україні, мають визначені межі й площі територій пам’яток та буферних зон:

  • Церква Архангела Михаїла 1830 у с. Брунари Вижні (пол. Brunary Wyżne) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,32 га, буферна зона 3,36 га;
  • Церква Архангела Михаїла 1791 у с. Смільник (пол. Smolnik) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,35 га, буферна зона 34,85 га;
  • Церква Архангела Михаїла 1803 у с. Туринськ (пол. Turzańsk) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,3 га, буферна зона 3,02 га;
  • Церква Покрови Пресвятої Богородиці 1653, 1710 у с. Овчари (пол. Owczary) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,38 га, буферна зона 2,87 га;
  • Церква Різдва Пресвятої Богородиці 1600 у с. Хотинець (пол. Chotyniec) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,67 га, буферна зона 4,34 га;
  • Церква святої Параскеви 1811 у с. Квятонь (пол. Kwiatoń) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,26 га, буферна зона 1,82 га»
  • Церква святої Параскеви 1583 у с. Радруж (пол. Radruż) Підкарпатського воєводства: територія пам’ятки 0,3 га, буферна зона 2,11 га;
  • Церква святого Якова 1600, 1778, 1814 у с. Поврозник (пол. Powroźnik) Малопольського воєводства: територія пам’ятки 0,71 га, буферна зона 1,1 га;

Церква святої Параскеви у с. Радруж є музеєм, решта пам’яток є діючими храмами. Всі вибрані об’єкти лежать на підгір’ї Карпат, в західній частині України та в північній і високогірній смузі Східних Карпат. Об’єкти розташовані в мальовничих долинах серед гір. Ці 16 церковних ансамблів представляють кілька регіональних шкіл народної архітектури:

  • давньої галицької (церкви Зішестя Святого Духа в Рогатині й Потеличі, св. Параскеви у Радружі);
  • нової галицької (Троїцька церква у Жовкві, церкви святого Юра у Дрогобичі, Різдва Пресвятої Богородиці у Хотинці);
  • бойківської (Михайлівська церква в Ужку, церкви Собору Пресвятої Богородиці у Маткові, Архангела Михаїла у Смільнику);
  • гуцульської (церква Різдва Богородиці у Нижньому Вербіжі, Вознесенська церква в Ясіні);
  • західнолемківської (церкви св. Параскеви у Квятоні, Покрови Пресвятої Богородиці в Овчарах, св. Якова у Поврознику, Архангела Михаїла у Брунарах Вижніх);
  • східнолемківської (церква Архангела Михаїла у Туринську).

Усі пам’ятки є унікальними у світовому масштабі, автентичними, добре збереженими й реставрованими, а також добре адміністрованими. Вони відповідають двом усталеним критеріям:

  • Церкви є винятковим свідченням сталої церковно-будівельної традиції, яка ґрунтується на канонічних засадах православної церкви, поєднаних з місцевою архітектурною мовою. Композиції, конструкції та принципи застосування декору характерні для звичаєвих культурних практик місцевих мешканців Карпатського регіону та ілюструють безліч символічних посилань та сакральних значень, пов’язаних із традиціями.
  • Церкви — видатний приклад групи будівель традиційного зрубного конструктивного типу, що представляє важливий історичний етап розвитку архітектури в Карпатському регіоні. Спираючись на будівельні практики, вироблені для потреб православного богослужіння і пристосовані до місцевих культурних традицій, ці церкви, розвиваючись з 16 по 19 ст., відображають локальну релігійно-культурну тотожність місцевих громад.

Значення

Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України є унікальним явищем, що в контексті європейського мистецтва відзначається своєрідністю, яку не можна легко вкласти в загальні схеми історії архітектури. Цей феномен не має прямих аналогів у світовій спадщині, бо дерев’яне будівництво на цих теренах було явищем не другорядним чи маргінальним, а провідним і розвивалося паралельно з мурованим будівництвом. Дерев’яні церкви є неповторними за своїми композиційно-просторовими побудовами, розпланувальною структурою та мистецьким вирішенням і як оригінальна культурна спадщина заповнює прогалину в картині традиційного сакрального будівництва Європи, без якої вона не є універсальною.

Додатково

Українські дерев'яні храми у міжнародному історико-культурному контексті — явище не менш потужне й оригінальне, ніж широко знана в світі дерев'яна храмова архітектура Японії. Проблемою було переконати світову пам'яткоохоронну спільноту, у т. ч. і в тому, що українці здатні самостійно подбати про ці раритети. В англомовній назві номінації (яка є основною) спеціально вжито український термін «Tserkva», а не «Church» чи «Temple», щоб підкреслити належність цього історико-культурного феномена саме до української традиції. Попри те, що номінація спільна і номінаційне досьє підписали міністри культури України і Польщі, пакет документів у штаб-квартиру ЮНЕСКО (м. Париж) за узгодженням з польською стороною направило Міністерство закордонних справ України через Посольство України у Франції. До успішного просування цієї номінації великих особистих зусиль доклали міністри культури України: Михайло Андрійович Кулиняк (1969 р. н.), доктор історичних наук, професор Леонід Михайлович Новохатько (1954 р. н.), а також президент Українського національного комітету ICOMOS Микола Михайлович Яковина (1957 р. н.).

Література

  1. Дерев'яні церкви Карпатського регіону України і Польщі. Львів : Компанія Гердан, 2011.
  2. Wooden tserkvas of the Carpathian region in Poland and Ukraine. Cultural property of the Republic of Poland and Ukraine for inclusion in the World Heritage List. Warszawa : National Heritage Board of Poland, 2011.
  3. Бевз М. В. Пам’ятки дерев’яної церковної архітектури Карпатського регіону України і Польщі: транскордонна співпраця для світового визнання, автентизм реставраційних робіт // Феномен дерев'яної церкви: Збірник статей міжнародної наукової конференції / за ред. В. Герича. Львів : Вид-во Растр-7, 2012. С. 13 -26.
  4. Вечерський В. В. Чи будуть наші дерев'яні церкви у Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО? // Українська культура. 2012. № 10 (1006). С. 26–29.
  5. Слободян В. М. Критерії відбору спільного транскордонного подання на тлі сакральних дерев’яних пам’яток світової спадщини ЮНЕСКО // Феномен дерев'яної церкви: Збірник статей міжнародної наукової конференції / за ред. В. Герича. Львів : Вид-во Растр-7, 2012. С. 31–42.
  6. Герич В. П. Спільне транскордонне подання в Список всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Дерев'яні церкви польських та українських Карпат». Вибрані аспекти // Праці Науково-дослідного інституту пам'яткоохоронних досліджень. #Вип. 8. Київ : Фенікс, 2013. С. 41–55.
  7. World Heritage List. http://whc.unesco.org/en/list/1424

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дерев’яні церкви Карпатського регіону Польщі і України (дата звернення: 5.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.03.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ