Водний об’єкт

Річка Ріка (притока р. Тиси) біля м. Хуста, Україна
Панамський канал, що сполучає Панамську затоку Тихого океану з Карибським морем і Атлантичним океаном, Панама
Кременчуцьке водосховище на р. Дніпрі біля
м. Черкас, Україна
Ставок у с. Хотів, Києво-Святошинський район, Київська область, Україна

Водний об'єкт — природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води: море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт. Водний об’єкт має ознаки водного режиму. Для вивчення режиму водних об'єктів (наприклад, сезонних та багаторічних змін рівнів та витрат води) застосовують гідрологічні методи. З точки зору екології водні об'єкти є екологічними системами.

Класифікація

В гідрології існують різні аспекти класифікації водних об'єктів. Стосовно знаходження відносно поверхні Землі їх поділяють на поверхневі та підземні.

Поверхневі водні об'єкти складаються з поверхневих вод і покритих ними земель у межах берегової лінії. До поверхневих водних об’єктів застосовується низка класифікацій.

Стосовно динаміки водних мас поверхневі водні об’єкти поділяють на водотоки (водний об’єкт з постійним або тимчасовим рухом води в руслі, наприклад, річка) і водойми (безстічні, або з уповільненим водообміном водні об'єкти, наприклад, озеро).

Водотоки: природні (струмок, річка); штучні (канали).

Водойми: природні (озеро, море); штучні (ставок, водосховище).

В інших країнах до поверхневих водних об'єктів можуть відносити: болота; природні виходи підземних вод (джерела, гейзери); льодовики, сніжники.

Нормативно-правові аспекти

Водні об'єкти складають основу водних ресурсів держави, слугують водними шляхами, є виключно власністю українського народу і від 1999 надаються лише в користування (оренду). Заборонено сплавляння лісу водними об’єктами та скидання в них неочищених стічних вод.

У Водному кодексі України (1995) виділяються водні об'єкти загальнодержавного значення: внутрішні морські води, територіальне море, а також акваторії морських портів; підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їхні притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; віднесені до категорії лікувальних.

Водні об'єкти місцевого значення: поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

Прибережні захисні смуги

З метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їхньої водності уздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Такі смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води у меженний період (див. Межень) шириною: для малих річок і струмків та ставків площею менше 3 га — 25 м; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 га — 50 м; для великих річок, водосховищ на них та озер — 100 м. Якщо крутизна схилів перевищує 3 °, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. На державні й місцеві органи влади покладено завдання забезпечення реалізації державної політики у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів.

Джерела

  1. Водний кодекс України // Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1995. № 4. Ст.189) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/213/95-%D0%B2%D1%80#Text
  2. Порядок розроблення паспорта водного об’єкта. Затверджено наказом Міністерства екології та природних ресурсів України. 18.03.2013. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0775-13#Text

Література

  1. Яцик А. В., Бишовець Л. Б., Богатов Є. О. та ін. Малі річки України: Довідник. Київ: Урожай, 1991. 296 с.
  2. Хільчевський В. К., Ободовський О. Г., Гребінь В. В. та ін. Загальна гідрологія. Київ : ВПЦ «Київ. університет», 2008. 399 с.
  3. Гребінь В. В., Хільчевський В. К., Сташук В. А. та ін. Водний фонд України. Штучні водойми. Водосховища і ставки. Київ : Інтерпрес, 2015. 163 с.
  4. Берднік І. Співвідношення понять «водний ресурс» і «водний об’єкт» // Екологічне право. 2017. №12. С. 139–142.
  5. Хільчевський В. К. Про фукціонально-генетичну та гідрохімічну класифікації ставків // Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія. 2017. № 3(46). С. 6–11.

Автор ВУЕ

В. К. Хільчевський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Хільчевський В. К. Водний об’єкт // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Водний об’єкт (дата звернення: 22.10.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.07.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ