Білоцерківець, Наталка Геннадіївна (1954)

Білоцеркі́вець, Ната́лка (Наталія Геннадіївна; 08.11.1954, с. Куянівка, тепер Сумського району Сумської області, Україна) — поетеса. Пише українською мовою.

Білоцерківець, Наталка Геннадіївна (1954)

Справжнє ім’я Наталія
Народження 1954
Місце народження с. Куянівка, тепер Сумського району Сумської області, Україна
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Напрями діяльності поетеса

Життєпис

Народилася в сім’ї вчителів.

Закінчила 1976 з відзнакою філологічний факультет (відділення української мови та літератури) Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка).

В 1977 працювала коректором в редакції газети «Баришівські вісті» (Київська область), 1977–1979 працювала редактором у відділі преси Виставки досягнень народного господарства (тепер Національний комплекс «Експоцентр України», м. Київ); науковим співробітником Літературно-меморіального музею Максима Рильського у м. Києві (1979–1982), редактором відділу поезії видавництва «Молодь» (1982–1984), редактором відділу літератури і мистецтва журналу «Українська культура» (1986–2010).

Член Спілки письменників України (з 1977), Асоціації українських письменників (з 1997) та Українського ПЕН-центру (з 2009). Член журі літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» для молодих літераторів (з 2003). Учасниця низки поетичних фестивалів.

Творчість

Одна з найяскравіших представниць неоромантичної (див. Неоромантизм) течії в модерній українській ліриці. Драматизм і романтизм— два природно-діалектично злиті начала її поезії. В її творах повнокровно відображене реальне життя, актуальність із упізнаваними ситуаціями й деталями, що переростають у певні символи. Важлива ознака поетики Білоцерківець — єдність образу її віршів. Ліричний сюжет розвивається послідовно від початку й до кінця, кожна деталь, «мікрообраз» співвідноситься з цілим, часто — парадоксальним чином. Водночас її поезії притаманна стихія свободи, атмосфера імпровізації. Читач стає свідком процесу духовної інтеграції, витворення внутрішньої гармонії (часто болісної та неоднозначної), що утверджує ідею цілісності життя.

Білоцерківець є авторкою 6 поетичних збірок: «Балада про нескорених» (1976); «У країні мого серця» (1979); «Підземний вогонь» (1984); «Листопад» (1989); «Алергія» (1999); «Готель Централь» (2004) і книги літературної критики «У контексті епохи» (1990). Збірки «Алергія» та «Готель Централь» отримали відзнаки національного конкурсу «Книга року» (відповідно 2000 та 2005). Вибрані поетичні твори вийшли під назвою «Ми помрем не в Парижі» (2015).

Вірші Білоцерківець перекладені багатьма мовами світу, публікувалися в антологіях української поезії та літературних журналах. Авторка текстів кількох пісень, найвідомішою з яких є «Ми помрем не в Парижі» рок-гурту «Мертвий півень» (Гран-прі музичного фестивалю «Червона Рута», 1991), що стала своєрідним гімном покоління «вісімдесятників».

Упорядкувала спогади своєї матері А. Лисивець про Голодомор 1932–1933 та Другу світову війну («Спомини. Великий голод. Велика війна», 2008, англійське видання в перекладі Олександра Мотиля, 2021).

Нагороди та визнання

Лауреат Державної премії Грузії імені Володимира Маяковського для молодих поетів (1983) та премії Міжнародного літературного фестивалю у Словенії «Кристал Віленіци» (“Crystal Vilenica”, 2001). Двічі відзначена журналом «Сучасність» у номінації «Кращий вірш року» (2001 і 2003). Нагороджена почесною грамотою Верховної Ради України (2006).

Лауреат відзнак (1991) американського журналу «Агні» («Аgnі») за кращу перекладну поезію (поему «Травень» і виставу за нею, присвячені Чорнобильській ядерній катастрофі 1986), та в 2002 польського літературного журналу «Фраза» («Fraza”; за добірку віршів у перекладах Б. Задури).

Додатково

Деякі символічні ряди-коди з творів Білоцерківець: • тунель — поїзд — вагон — протяг (наскрізний рух, перетікання часу); • груди — дихання — подих; • космос — зірки /зорі — сонце — місяць. Архетипи: кров, сльози, вода, вино, змій / змії / вужі; камінь / земля.

Твори

  • Листопад. Київ : Радянський письменник, 1989. 96 с.
  • Алергія. Київ : Критика, 1999. 64 с.
  • Готель Централь. Вибрані вірші. Львів : Кальварія, 2004. 120 с.
  • Ми помрем не в Парижі. Вибрані твори. Київ : А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2015. 240 с.

Література

  1. Анісімова Н. П. «Дивне місто із іменем левів чи Льва»: топос європейського міста у модерній ліриці покоління 80-х років XX ст. // Актуальні проблеми слов’янської філології. 2011. Вип. 24. Ч. 1. Ч. 195–207
  2. Лобас Н. Зустріч, яка відбулася: Наталка Білоцерківець // Слово і Час. 2011. № 10. С. 95–97.
  3. Таран Л. Нота Бене: Наталка Білоцерківець // ЛітАкцент. 2011. URL: http://litakcent.com/2011/05/14/nota-bene-natalka-bilocerkivec/

Москалець К. Відчитування алергії // Стежачи за текстом. Вибрана критика та есеїстика. Львів : Видавництво Старого Лева, 2019. С. 149–156.

Автор ВУЕ

Л. В. Таран


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Таран Л. В. Білоцерківець, Наталка Геннадіївна (1954) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білоцерківець, Наталка Геннадіївна (1954) (дата звернення: 7.12.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.11.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ