Бурдьє, П’єр

Pierre Bourdieu (1).jpg

Бурдьє́, П’єр Фелі́кс (фр. Bourdieu, Pierre Félix; 01.08.1930, м. Данген, тепер регіон Нова Аквітанія, Франція — 23.01.2002, м. Париж, Франція) — соціолог, філософ, антрополог, почесний доктор Берлінського університету (з 1989), Школи вищих комерційних студій (з 1995), член-кореспондент Британської академії (з 2001).

Автор концепції «габітуса», теорій «полів», «соціального простору», «капіталів», «символічної влади та насилля».

Бурдьє, П’єр

(Bourdieu, Pierre Félix)

Народження 01.08.1930
Місце народження Данген, Франція
Смерть 23.01.2002
Місце смерті Париж, Франція
Напрями діяльності соціологія, філософія, антропологія


Життєпис

Народився в родині селянина, листоноші, а згодом начальника поштового відділення.

Навчався в ліцеї Л. Барту в м. По (1941–1947). Після закінчення записався до підготовчого класу в ліцеї Людовика Великого в м. Парижі, де готувався до вступу до Вищої нормальної школи (1948–1951).

Згодом навчався у Вищій нормальній школі (1951–1954). Серед його вчителів були Л. Альтюссер, М. Геру, Г. Башляр та ін. 1954 отримав ступінь агреже з філософії, викладав у ліцеї м. Мулен (1954–1955), але завершив викладання через необхідність виконувати військовий обов’язок. З жовтня 1955 служив в Алжирі (у підрозділі, що охороняв військові об’єкти, пізніше — в Генеральній резиденції уряду Франції в м. Алжирі).

Під час Алжирської війни займав посаду асистента факультету літератури Алжирського університету (1958–1960). Проводив польові етнографічні дослідження, вивчаючи кабілів — групу берберських племен (див. Бербери). Випустив свою першу книгу «Соціологія Алжиру» (1958), яка мала успіх у Франції й була перекладена англійською та опублікована у США 1962.

У 1960 повернувся до м. Парижа, працював асистентом Р. Арона на факультеті літератури Паризького університету (1960–1961); водночас був генеральним секретарем заснованого Р. Ароном Центру європейської соціології (1960–1969). Викладав в університеті м. Лілля (1961–1964).

У 1964–2001 обіймав посаду директора з досліджень у VI секції Практичної школи вищих студій (1975 секція виокремилася у Практичну школу вищих студій з соціальних наук). Водночас викладав у Вищій нормальній школі (1964–2001), працював директором Центру соціології освіти та культури (1964–1984), був директором серії видань «Загальний сенс» паризького видавництва «Едісьйон де мінюї» («Éditions de Minuit»; 1964–1992).

Наприкінці Травневих подій 1968, в яких Бурдьє брав участь як викладач, він розірвав співпрацю з Р. Ароном (той не схвалював студентський суспільний рух). 1975 за підтримки Ф. Броделя створив журнал «Дослідження в галузі соціальних наук» («Actes de la recherche en Sciences sociales»), директором якого залишався до кінця життя.

Працював також штатним викладачем соціології в Колеж де Франс (1982–2001), був директором міжнародного книжкового журналу «Лібер» («Liber»; 1989–1998).

Наукова діяльність

Автор тридцяти п’яти книг та сотні статей. Перші праці Бурдьє присвячені соціологічним дослідженням алжирського суспільства: «Соціологія Алжиру» (1958), «Праця та робітники в Алжирі», «Позбавлення коренів. Криза традиційного сільського господарства в Алжирі» (обидві — 1964).

Найвідоміші роботи: «Спадкоємці. Студенти та культура» (1964), «Любов до мистецтва. Музеї та їхня публіка» (1966), «Відтворення. Елементи теорії освітньої системи» (1970), «Ескіз теорії практики» (1972), «Практичний сенс» (1980), «Homo Academicus» (1984), «Панування маскулінності» (1998).

Його робота «Відмінність: Соціальна критика судження» (1979) вважається Міжнародною асоціацією соціології однією з десяти найважливіших соціологічних праць 20 ст.

Бурдьє є спадкоємцем класичної соціології, синтезував більшість основних внесків класиків соціології. Створив та вдосконалив уявлення про концепт «габітус». Розвинув теорії «капіталів соціальних», «соціального поля», «соціального простору», «соціальних практик», «суспільства та соціальних груп», що структурують соціальні науки через синтез суб’єктивізму, об’єктивізму, мікро-, макро-, конструктивізму та структуралізму. Сприяв розвитку соціології політики, соціології культури, соціології споживання, соціології релігії, соціології соціології, соціології медіа та мови.

Основні концептуальні положення:

  • центральність габітусу як принципу дії агентів у соціальному світі;
  • соціальний світ, розділений на поля, які сформовані конкуренцією та структуровані навколо конкретних питань;
  • поняття символічного насильства позначає насильство, ефективність якого пов’язана з його незнанням та апріорним сприйняттям влади.

Розвинув теорію суспільства та соціальних груп, які його складають, розкрив, як формуються ієрархії між соціальними групами, як культурні практики займають важливе місце в боротьбі між цими групами, як шкільна система відіграє вирішальну роль у відтворенні та легітимації цих соціальних ієрархій (теорія соціального простору) тощо.

Нагороди та визнання

Лауреат премії Гофмана від Каліфорнійського університету в Берклі, США. (1996). Нагороджений золотою медаллю Національного центру наукових досліджень (1993), відзнакою Ернста Блоха (1997), медаллю Гакслі від Королівського антропологічного інституту (2000).

Додатково

Обстоював активну позицію антиглобаліста (див. Антиглобалізм), був критиком неоліберального дискурсу. Цікавився велосипедними перегонами «Тур де Франс», займався багатьма індивідуальними та командними видами спорту, зокрема тенісом і регбі. Захоплювався фотографією. Алжирські дослідження ґрунтуються на фотографічній практиці. Через десять років після смерті Бурдьє (2012) його фотографії, зроблені п’ятдесятьма роками раніше, стали предметом першої фотовиставки, організованої в м. Турі.

Праці

  • Sociologie de l’Algérie. Paris : Presses universitaires de France, 1958. 128 p.
  • Le Déracinement, la crise de l’agriculture traditionnelle en Algérie. Paris : Minuit, 1964. 224 p. (у співавт.)
  • Les Héritiers: les étudiants et la culture. Paris : Minuit, 1964. 189 p.
  • Un Art Moyen: essai sur les usages sociaux de La photographie. Paris : Minuit, 1965. 360 p.
  • L’Amour de l’art: les musées d’art européens et leur public. Paris : Minuit, 1966. 219 p. (у співавт.)
  • La Distinction: critique sociale du jugement. Paris : Minuit, 1979. 670 p.
  • Le Sens pratique. Paris : Minuit, 1980. 480 p.
  • Homo academicus. Paris : Minuit, 1984. 318 p.
  • Réponses: pour une anthropologie réflexive. Paris : Seuil, 1992. 267 p. (у співавт.)
  • La domination masculine. Paris : Seuil, 1998. 142 p.
  • Les structures sociales de l'économie. Paris : Seuil, 2000. 289 p.
  • Р о с. п е р е к л. — Социальное пространство: поля и практики / Пер. с фр. Н. Шматко. Москва : Институт экспериментальной социологии ; Санкт-Петербург : Алетейя, 2005. 576 с.
  • У к р. п е р е к л. — Практичний глузд / Пер. з фр. О. Йосипенко, С. Йосипенка, А. Дондюка. Київ : Український центр духовноїкультури, 2003. 530 с.
  • Рефлексивна соціологія. Частина ІІ: Чиказький воркшоп / Пер. з фр. А. Рябчук. Київ : Медуза, 2015. 224 с.

Література

  1. Lescourret M.-A. Pierre Bourdieu.Vers une économie du bonheur. Paris : Flammarion, 2008. 538 p.
  2. Дюфо Ф. Значущість та неоднозначності економічної соціології Бурдьє / Пер. з фр. О. Кучма. Спільне. 2011. URL: https://commons.com.ua/en/sotsialni-strukturi-ekonomiki/
  3. Євтух В. Бурдьє П'єр // Політична енциклопедія / Гол. ред. Ю. Левенець. Київ : Парламентське видавництво, 2011. 808 с.
  4. Michael James Grenfell Pierre Bourdieu Key Concepts. 2nd ed. London : Routledge, 2012. 304 p.
  5. Pierre Bourdieu // SocioSite. URL: https://web.archive.org/web/20161231075644/http://www.sociosite.net/topics/bourdieu_pierre.php
  6. Schirato T., Roberts M. Bourdieu: A Critical Introduction. London : Routledge, 2018. 272 p.

Автор ВУЕ

Г. А. Черних


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Черних Г. А. Бурдьє, П’єр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бурдьє, П’єр (дата звернення: 30.11.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ