Баухауз

Баухауз. Будівля Баухаузу у м. Дессау, федеральна земля Саксонія-Анхальт, Німеччина. Загальна схема: 1 — головний вхід і горішній перехід між корпусами; 2 — навчальний корпус; 3 — адміністрація; 4 — гуртожиток; 5 — майстерні. Джерело ілюстрації: Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers Limited, 1979. P. 237.

Бауха́уз, Бауга́уз (нім. Bauhaus — дім будівництва) — багатозначний термін і власна назва в архітектурі й дизайні.

1) Заклад вищої освіти — Вища школа будівництва і дизайну, заснована 1919 у м. Ваймарі (тепер федеральна земля Тюрінгія, Німеччина) на основі об’єднання місцевої художньої школи (існувала з 1860) зі створеною 1906 А. К. Ван де Вельде Школою мистецтв та ремесел. Новий заклад, названий Баухаузом, очолив архітектор В. Гропіус. Він поєднав у навчальному процесі архітектуру, мистецтво і промисловість, заклавши основи дизайну в сучасному розумінні. Навчання відбувалося на практичних заняттях у майстернях: друкованої графіки, книжковій, текстильній, ювелірній, скульптурній, кераміки, монументального живопису, меблів, сценографії. З 1920 кожною майстернею керували спільно художник і технолог, розвиваючи у студентів відчуття форми і матеріалу.

1925–1926 унаслідок політичного тиску заклад розділено: традиційно налаштовані викладачі та студенти залишилися у м. Ваймарі (тепер існує Університет Баухауз у Ваймарі), авангардисти лівих політичних поглядів на чолі з В. Гропіусом переїхали до м. Дессау (тепер федеральна земля Саксонія-Ангальт, Німеччина), де заклад діяв до 1932. Навчальні дисципліни: архітектуру, живопис, графічний дизайн, дизайн інтер’єру, промисловий дизайн і типографіку там викладали відповідно до п’яти принципів Баухаузу:

  • форма визначається функцією;
  • чисті матеріали не приховуються декором;
  • мінімалізм: тільки лінія і колір мають значення;
  • синтез різних мистецтв;
  • поєднання мистецтва з масовим виробництвом.

Архітектор X. Майєр (1889–1954; Швейцарія) в рамках навчально-виробничого процесу реалізував тут новаторську ідею колективної роботи над архітектурними / дизайнерськими проектами.

Баухауз у м. Дессау очолювали: до 1928 В. Гропіус, 1928–1930 — X. Майєр, 1930–1931 — архітектор Л. Міс ван дер Рое. Після закриття закладу 1931 міською владою м. Дессау (за звинуваченням у «культурбольшевизмі») він відродився 1932–1933 у м. Берліні як новий Баухауз — приватний навчальний заклад Л. Міс ван дер Рое. З приходом нацистів до влади більшість творчих особистостей на чолі з Л. Міс ван дер Рое після 1933 емігрували до США, студенти-комуністи на чолі з Х. Маєром 1931 — до СРСР, де більшість було репресовано.

2) Назва будівлі, спорудженої 1925–1926 за проектом В. Гропіуса у м. Дессау для розміщення в ній Вищої школи будівництва і дизайну Баухауз. Найвизначніший об’єкт архітектури сучасної (модернізму, функціоналізму) в Європі. Композиція складалася з поєднання двох Г-подібних у плані різновисоких корпусів (від 1 до 5 поверхів), у яких різні функції навчального закладу — навчальні, виробничі, адміністративні, помешкання студентів і викладачів — зосереджені в окремих корпусах і водночас зручно поєднані як функціонально, так і композиційно. Нова естетика на основі простих кубічних форм зумовлена прогресивним на той час конструктивним вирішенням у вигляді внутрішнього залізобетонного каркаса й зовнішніх навісних стін або цілком скляних, або з великими вікнами по всій довжині фасадів. При цьому фасади кожного з корпусів вирішені по-різному, відповідно до функції (навчальні аудиторії, майстерні, адміністрація, гуртожиток, переходи між ними).

3) Неформальне творче об’єднання архітекторів, дизайнерів і художників навколо Вищої школи будівництва і дизайну Баухауз, зокрема викладачів і студентів. Це художники Й. Іттен, П. Клеє, В. Кандинський, Л. Фейнінгер (1871–1956; США — Німеччина), Л. Могой-Надь (1895–1946; Угорщина — США), Л. Шреєр (1886–1966; Німеччина), Й. Альберс (1888–1976; Німеччина — США), Г. Баєр (1900–1985; Австрія — США), автор логотипа Баухауза О. Шлеммер (1888–1943; Німеччина), скульптор Г. Маркс, архітектори А. Мейєр (1881–1929; Німеччина), Х. Майєр, М. Брейєр (1902–1981; Угорщина — США) та інші. Основні творчі засади (синтез мистецтва і техніки як основа сучасного формотворення) викладено 1919 в «Маніфесті» В. Гропіуса. Новаторський стиль в архітектурі та товарах промислового виробництва поєднував високу технологічність із довершеною естетикою і відповідав принципам функціональності, простоти, масовості виробництва. Для поширення своїх ідей з 1925 видавали книжкову серію «Bauhausbücher», з 1926 — журнал «Bauhaus».

4) Один із напрямів сучасної архітектури (модернізму, функціоналізму) зрілого періоду, що сформувався у Вищій школі будівництва і дизайну Баухауз і представлений творчістю архітекторів В. Гропіуса, Х. Маєра, Л. Міс ван дер Рое, М. Брейєра 1920-х — 1930-х у Європі. Вплинув на формування модернізму у США в 1940-х.

5) Складова пам’ятки «Баухауз і його місця у Ваймарі, Дессау і Бернау» (Німеччина), яку внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО 1996 під № 729.

Значення

Баухауз був унікальним центром нових ідей в архітектурі, мистецтві та дизайні, залучаючи до співпраці прогресивних архітекторів та художників різних націй. Школа й творчий колектив Баухауза символізують модернізм в архітектурі 20 ст. як у теорії, так і в освітній та практичній діяльності перш за все лідера — В. Гропіуса. Створена ним будівля Баухауза має високу архітектурну якість, зумовлену науково обґрунтованою методологією функціонально-економічного проектування, спрямованого на вирішення соціальних проблем. Сам Баухауз та інші будівлі, спроектовані цими майстрами, є основними зразками класичного модернізму і як такі стали важливими компонентами, що представляють цивілізацію 20 ст. Їхня мистецька органічність і самодостатність є свідченням ще не завершеного проекту «сучасності з людським обличчям».

Додатково

Баухауз створив сучасну на той час архітектуру з використанням нових матеріалів (залізобетон, скло, сталь) та новаторських будівельних методів (каркасна конструкція, скляні фасади). Виходячи з принципу первинності функції, форма будівель порвала з історичними традиціями і стала абстрактною. Обриси цілих будівель та їхні окремі конструктивні елементи звели до первинних геометричних форм у прозорому (завдяки скляним стінам) середовищі. Це стало характерною рисою всієї архітектури модернізму.

Тепер у Німеччині є кілька музейних закладів, присвячених Баухаузу: Баухауз-Архів у м. Берліні, музей Баухауза у м. Ваймарі, Музей Баухауза у м. Дессау, який 2019 під час відзначення 100-річчя Баухауза перенесено у нову будівлю.

Цитата

Визначення видатної універсальної цінності Баухауза Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: «Between 1919 and 1933, the Bauhaus School, based first in Weimar and then in Dessau, revolutionized architectural and aesthetic concepts and practices. The buildings created and decorated by the School’s professors (Henry van de Velde, Walter Gropius, Hannes Meyer, Laszlo Moholy-Nagy and Wassily Kandinsky) launched the Modern Movement, which shaped much of the architecture of the 20th century and beyond».

(Цит. за: Application for the extension of the UNESCO World Heritage Bauhaus and its Sites in Weimar and Dessau. Berlin : UNESCO, 2015. P. 7. Переклад В. Вечерського).

Переклад «У період з 1919 по 1933 рік школа Баухауза, розташована спочатку у Веймарі, а потім у Дессау, здійснила революцію в архітектурних та естетичних концепціях і практиках. Будівлі, створені та оздоблені викладачами школи (Анрі Ван де Вельде, Вальтер Гропіус, Ханнес Майєр, Ласло Мохой-Надь та Василь Кандинський), започаткували Сучасний рух, який сформував значну частину архітектури 20 століття і не тільки».

Джерела

  1. Application for the Extension of the UNESCO World Heritage Bauhaus and its Sites in Weimar and Dessau. Berlin : UNESCO, 2015. 236 p.
  2. Bauhaus and its Sites in Weimar, Dessau and Bernau // UNESCO. URL: http://whc.unesco.org/en/list/729/

Література

  1. Ёдике Ю. Вальтер Гропиус // История современной архитектуры. Москва : Искусство, 1972. С. 69–77.
  2. Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers, 1979. P. 236–237.
  3. Гидион З. Послевоенная Германия и Баухауз // Пространство, время, архитектура / Пер. с нем. 3-е изд. Москва : Стройиздат, 1984. С. 283–289.
  4. Подунай Я. Історія розвитку ремісничо-промислової школи Баугауз. Основна ідея школи. Викладацький склад, діяльність Йоганеса Іттена як засновника основного курсу // Художня культура. Актуальні проблеми. 2009. Вип. 6. С. 508–521.
  5. Droste M. Bauhaus. Köln : Taschen, 2019. 552 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Баухауз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Баухауз (дата звернення: 18.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.01.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ