Бастнезит

Бастнези́т (від власної назви рудника Bastnäs, Швеція) — назва ряду мінералів з мінерального класу «карбонати та нітрати», фтор-домінантних членів групи бастнезиту. Найпоширеніший представник ряду — бастнезит-(Ce).

Бастнезит

Бастнезит

Колір варіюється від жовтого, червонуватого до бурого
Сингонія гексагональна
Твердість 4–4, 5
Блиск від скляного до масного
Прозорість прозорий або напівпрозорий
Питома вага 4, 9–5, 2


Історична довідка

Бастнезит був відкритий 1838 мінералогом В. фон Гізінгером (1766–1852; Швеція). Уперше мінерал описав 1841 географ і геолог Ж. Ж. Уот (1790–1845; Франція).

Характеристика

Фізико-хімічні властивості

Формула: (Ce, La, Nd, Y)(CO3)F. Типовими є мінерали гідротермальних родовищ, пов’язані з лужними породами і карбонатитами.

У складі є такі речовини: TR2O3 — 60–76,8 %; F: 7,28–8,98 %; CO2: 18,99–20,14 %. Серед домішок — торій, празеодим, самарій, гадоліній, диспрозій, вода.

Сингонія гексагональна. Колір варіюється від жовтого, червонуватого до бурого. Тіла прозорі або напівпрозорі. Твердість за шкалою твердості мінералів Мооса — 4–4,5. Густина — 4,9–5,2 г/см3. Блиск — від скляного до масного.

Походження. Розташування родовищ

Здебільшого трапляється у формі зернистих або масивних мінеральних агрегатів, а також у вигляді кристалів таблитчасто-призматичного габітусу. Асоційовані мінерали: аланіт, церит, гематит, кварц, мікроклін, флюорит, флюоцерит.

Бастнезити — головне сировинне джерело для отримання церію і його сполук, а також лантану. Найбільші родовища — Маунтін-Пасс (США), Баян-Обо (Китай).

Бастнезити збагачують гравітаційними методами (див. Збагачення корисних копалин); при тонкій вкрапленості — флотацією з використанням жирних кислот.

Додатково

Група бастнезиту включає членів ряду бастнезитів, а також гідроксилбастнезити та торбастнезит.

Усі мінерали групи кристалізуються в гексагональній кристалічній системі із загальним складом (Ce, La, Nd, Y)[(F, OH)|CO3]. Містять рідкісноземельні метали групи лантаноїдів: церій, лантан, неодим та ітрій, а також йони фтору або гідроксид-йони як додаткові аніони. Тому бастнезити також називають фторкарбонатами лантаноїдів.

У природі завдяки утворенню змішаних кристалів бастнезити завжди виявляються у зв'язку з двома або більшою кількістю рідкісноземельних елементів. Міжнародною мінералогічною асоціацією (англ. IMA) визнані лише кінцеві члени змішаних серій, які зведені до групи бастнезиту, із таким ідеалізованим складом:

  • Бастнезит-(Ce) — Ce(CO3)F або (Ce, La)(CO3)F;
  • Бастнезит-(La) — La(CO3)F або (La, Ce)(CO3)F;
  • Бастнезит-(Nd) — Nd(CO3)F;
  • Бастнезит-(Y) — Y(CO3)F;
  • Гідроксилбастнезит-(Ce) — Ce[(OH)|CO3];
  • Гідроксилбастнезит-(La) — La[(OH)|CO3];
  • Гідроксилбастнезит-(Nd) — Nd[(OH)|CO3];
  • Торбастнезит — (ThCa[F|CO3]2·3H2O).

Література

  1. Anthony J., Bideaux R., Bladh K. et al. Handbook of Mineralogy : in 5 vol. Tucson : Mineralogical Society of America, 1990–2003.
  2. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
  3. Krebs R. The History and Use of our Earth's Chemical Elements: A Reference Guide. 2nd ed. Westport : Greenwood Publishing Group, 2006. 422 p.
  4. Мінералого-петрографічний словник : в 2 т. / Уклад.: В. С. Білецький, В. Г. Суярко, Л. В. Іщенко. Харків : Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» ; Київ : ФОП Халіков Р. Х., 2018. Т. 1. 444 с.
  5. Mandarino J., Back M. Fleischer’s Glossary of Mineral Species. 10th ed. Tucson : Mineralogical Record, 2018. 410 p.

Автор ВУЕ

Л. Л. Бачурін

В. С. Білецький


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Білецький В. С., Бачурін Л. Л. Бастнезит // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бастнезит (дата звернення: 25.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ