Бар-Кохба

Хуудожнє втілення Бар-Кохби на Менорі поблизу Кнессета, м. Єрусалим, Ізраїль
Срібні монети, карбовані за Бар-Кохби

Бар-Ко́хба [Шимо́н (Симо́н) бар Кохба; івр. ‏שמעון בר כוכבא‎ — арам. Син Зірки; справжнє ім’я — Шимон бен Косева (бен Косба; івр. שמעון בן כוסבא‬‎) або Шимон бар Косева (бар Косба; івр. שמעון בר כוסבא‬‎); дата і місце народження достеменно невідомі — 135 н. е., фортеця Бетар (Бейтар), тепер Західний берег річки Йордан, Палестина] — бунтівник, політичний діяч, лідер антиримського повстання єврейського народу в Юдеї (відоме як Друга юдейська війна), засновник незалежної від Риму єврейської держави, що існувала у 132–135.

Джерела

Лист Бар Кохби, знайдений у Печері листів

Достовірних відомостей про життєпис Шимона Бар-Кохби бракує. Як про самого діяча, так і про очолюване ним повстання, дійшли лише розрізнені, фрагментарні, часом малодостовірні свідчення.

У сувоях, віднайдених у т. з. Печері листів у Юдейській пустелі (1950-ті), його ім’я зазначене грецькою як Χωσιβα. Листи й розпорядження Бар-Кохби, відкриті в Печері, мають переважно адміністративний та економічний характер (вимоги і накази щодо конфіскації пшениці, майна, арешту певних осіб, постачання продовольства тощо) і не містять відомостей про військові дії.

Головним історичним джерелом дотепер лишається праця римського консула та історика Діона Кассія «Римська історія» (між 194 і 216, розд. 69), укладена майже через 60 р. після повстання. Згадки в Талмуді й Мідраші мають характер легенд.

Ім’я Бар-Кохба, ймовірно, є псевдонімом або прізвиськом, яким він сам себе назвав, або отримав від прибічників під час повстання. За панівною версією, у такий спосіб «Син Зірки» уособив давні месіанські сподівання єврейського народу — згідно з Торою (Чис. 24:17), прийдешній Месія Ізраїля зветься «зорею [від] Якова». Низка відомих рабинів, зокрема Аківа бен Йосеф, вважали Бар-Кохбу Месією.

За іншою версією, зміна справжнього імені діяча на «Бар-Кохба» відбулася вже після поразки юдейського повстання і в негативному розумінні — внаслідок таврування Шимона як псевдо-Месії. У такому разі «Бар-Кохба» тлумачать як похідне від «Бар-Козба» чи «Бар-Козива» (букв. «Син брехні»). Саме з таким іменем (а то й прямо як «брехуна»), його увіковічила талмудична традиція.

Діяльність

Ізраїльська поштова марка, 1964

Очолив повстання проти римлян за часів імператора Адріана, найімовірніше влітку 132. Приводом до повстання стала розбудова за наказом імператора римської колонії на місці зруйнованого (в 70 н. е.) м. Єрусалима та храму Юпітера Капітолійського на місці Єрусалимського храму.

Організував партизанську армію, протягом трьох років (132–135) вів успішну боротьбу з римськими легіонерами. Розмах повстання та чисельність бунтівників є предметом дискусій серед істориків.

Єврейські джерела зображують Бар-Кохбу як людину жорстоку, брутальну, загонисту і гордовиту, чий нестримний норов, неприборкана емоційність часто брали верх над холодним розрахунком. Був безжалісним навіть до своїх воєначальників, страчував кожного, хто відмовлявся підтримувати його чи вступати до його війська. За доносом, запідозривши свого рідного дядька, рабі Елізара (Елазара Хамоді) у зв’язках із римлянами, стратив того власноруч. Євсевій Кесарійський, посилаючись на свідчення Юстина Філософа, зауважував, що Бар-Кохба був жорстоким і до християн: «У нинішній юдейській війні Варкохеба, ватажок юдейського повстання, наказував люто катувати тільки християн, якщо вони не відрікалися від Христа і відмовлялися ганьбити Його» [Церковна історія IV, 8(4)].

На звільненій від римлян території (можливо, і в м. Єрусалимі) карбував власні монети. Назвав себе «царем» («насі» — івр. נָשִׂיא‬) Ізраїлю. Цей факт опосередковано вказує на те, що він особисто маніфестував себе ізраїльським правителем (а біблійним Месією його вважали прихильники).

У 135 повстання було придушене. Перемогу над бунтівниками здобув римський полководець Юлій Север (? — після 136). Останній бойовий рубіж бунтівників — фортеця Бетар — впала під облогою римлян. Всі її оборонці, за винятком Шимона Бен-Гамліеля II із Явне (майбутній законовчитель і глава Синедріону в 140–160-х), якому вдалося втекти, були жорстоко страчені.

Смерть Шимона Бар-Кохби оповита ореолом легенд, її обставини достовірно невідомі. Ймовірно помер від укусу змії або був убитий у бою за фортецю Бетар.

Наслідки поразки повстання

Наслідком стали значні людські жертви (під час репресій після падіння Бетара більшу частину єврейського населення Юдеї було знищено), вигнання євреїв з Ізраїльської землі, офіційна заборона юдаїзму (діяла до смерті Адріана у 138). Римська провінція Юдея була перейменована на Сирію.

За декретом Адріана, євреям заборонено було вступати в м. Єрусалим. На руїнах знищеного міста була побудована римська колонія Елія Капітоліна (лат. Colonia Aelia Capitolina).

Поразка антиримського повстання під проводом Бар-Кохби знаменувала завершення періоду Другого Храму. Знищення римлянами заснованої Бар-Кохбою незалежної єврейської держави і спустошення Юдеї поклало край спробам євреїв здобути політичну незалежність у Римській імперії.

Образ Бар-Кохби

Запрошення на захід студентів Галіції «Бар-Кохба», 1910

Постать Бар-Кохби дотепер в епіцентрі палких суперечок: від звинувачень у трагедії єврейського народу до звеличення як символу свободолюбства і боротьби за незалежність, архетипу єврейського героїзму (особливо в 19 ст., у річищі сіоністського руху).

Ім’я Бар-Кохби обирали назвою різні організації, спілки, товариства, що діяли в Європі та Ізраїлі; образ діяча використовували пропагандистські матеріали. Міфи про нього лягли в основу літературних творів різних жанрів (від романів до п’єс), творів мистецтва (опер, скульптур, полотен тощо), театральних вистав, кінофільмів та ін.

Три частини драматичної поеми Я. Врхліцького «Бар-Кохба» (1897) переклав Іван Франко, характеризував її в статті «Нова чеська література і її розвиток. Ярослав Врхліцький, його життя і творчість. “Бар-Кохба”». Оперу «Бар-Кохба» створив Станіслав Людкевич, музичний твір за цими мотивами написав Яків Білянський (Леванон) та ін.

Джерела

  • Біблія або Книги Святого Письма Старого й Нового Заповіту: із мови давньоєврейської й грецької на українську дослівно наново перекладена / Пер. І. Огієнка. Київ : Східноєвропейська гуманітарна місія, 2019. 1409 с.
  • Ευσέβιος Καισαρείας. Εκκλησιαστική Ιστορία : σε 3 τόμ. Θεσσαλονίκη : Πατερικαί εκδόσεις «Γρηγόριος Παλαμάς», 1977–1978.

Література

  1. Yadin Y. Bar-Kokhba. The rediscovery of the Legendary Hero of the Second Jewish Revolt against Rome. New York : Random House, 1971. 271 p.
  2. Schäfer P. The Bar Kokhba War Reconsidered: New Perspectives on the Second Jewish Revolt against Rome. Tübingen : Mohr Siebeck, 2003. 313 p.
  3. Кевхишвили В. А. Сын Звезды: историческая драма. Москва : Алгоритм, 2013. 189 с.
  4. Mor M. The Second Jewish Revolt: The Bar Kokhba War, 132-136 CE. Leiden; Boston : Brill, 2016. 596 p.
  5. Münter F. Der Jüdische Krieg Unter den Kaisern Trajan und Hadrian. London : Forgotten Books, 2018. 128 р.

Автор ВУЕ

П. Ю. Павленко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Бар-Кохба // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бар-Кохба (дата звернення: 16.06.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
03.06.2021

Увага! Опитування на честь 30-ліття незалежності