Бардо (у буддизмі)

Божества, що їх істота спостерігає в стані бардо. Тибетська ілюстрація

Бардо́ — у тибетському буддизмі — термін на позначення інтервалу між одним життям і наступним, період часу між смертю та переродженням. У широкому розумінні — проміжок між одним явищем та іншим.

За традицією Ньїнґма (однієї з найдавніших шкіл тибетського буддизму, 8 ст.), виділяють шість видів бардо:

1) бардо Життя (період від зачаття до вмирання);

2) бардо Сновидіння (стан між сном та періодом бадьорості);

3) бардо Медитації (стан свідомості між буденною та просвітленою);

4) бардо вмирання (стан між початком хвороби, що веде до смерті, та самим моментом смерті, відділенням тіла від свідомості);

5) бардо Дгармати (відділення свідомості від тіла та стан «ясного світла», коли людина або переходить у стан тимчасового сну/трансу до наступного народження, або досягає просвітлення);

6) бардо Становлення (стан свідомості виходу з трансу попереднього бардо і до моменту нового народження).

Вчення про бардо в буддизмі тісно пов’язано з етикою, оскільки ідеал бодгісаттви передбачає наявність такої чесноти як співчуття. Вважають, що саме співчуття спонукало багатьох майстрів навчати методам, які дозволили б істотам урозуміти, яким все є насправді. Повчання про бардо теж відносять до таких методів. Уся концепція бардо стосується того періоду часу, коли індивід, згідно з буддизмом, «спійманий» у сансарі через своє незнання істин, невідання (авідью). Допоки особа не звільнилися від авідьї та не досягне просвітлення, вона перебуватиме в стані бардо.

Вчення про бардо було описано буддійськими мислителями Асангою та Васубандгу. Вони стверджували, що людина, яка не досягла нірвани, після смерті стає гандгарвою, тобто безтілесною мислячою істотою. Протягом певного періоду часу ця істота шукає місце свого нового втілення, згідно карми. Перебувати в бардо гандгарва може до 49 днів. Узріти таких істот здатні винятково інші гандгарви або йоги, що досягли сходинки, коли відкриваються надзвичайні здібності.

У тибетському буддизмі вчення про бардо набуло важливого значення й розвитку, позаяк було пов’язане з пошуками нових утілень (тулку) бодгісаттв, зокрема далай-лам. На ґрунті цього вчення народилося й інше — про правильне вмирання.

Література

  1. Лопён Цечу Ринпоче. Поучения о бардо – промежуточных состояниях // Буддизм России. 2004. № 34. С. 41–44.
  2. Griffin М. The Bardo Thodol: The Golden Opportunity of Death. Los Angeles: Hard Light Publishing, 2008. 219 р.
  3. Андросов В. П. Бардо // Индо-тибетский буддизм. Энциклопедический словарь / под ред. Е. Половниковой, Е. Леонтьевой, О. Сокольниковой. Москва : Ориенталия, 2011. С. 122.
  4. Padmasambhava, Lingpa K. The Tibetan Book of the Dead: Awakening Upon Dying / Transl. by E. Guarisco. Berkeley : North Atlantic Books, 2013. 320 p.
  5. Бардо Тхёдол. Тибетская книга мертвых / Под ред. Т. Савиловой; пер. с англ. А. Боченкова. Москва : Издательтво АСТ, 2018. 416 с.

Автор ВУЕ

І. В. Петленко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Петленко І. В. Бардо (у буддизмі) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бардо (у буддизмі) (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.05.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ