Аїр (Acorus)


Аїр (лат. Acorus calamus)

Аї́р, лепеха, татарське зілля, шувар (Acorus), — рід рослин родини аїрових. Багаторічна трава близько 1 м заввишки. Кореневище повзуче, листки довгі мечоподібні. Квітки жовтувато-зеленого кольору, дрібні, зібрані в суцвіття — початок. Плоди (багатонасінна ягода) утворює лише на батьківщині, у Східній Азії, оскільки там є відповідні комахи-запилювачі; в інших місцевостях розмножується вегетативно.

Таксономічна структура

За різними даними, виділяють від 2 до 6 видів аїру, найпоширеніші з них аїр звичайний та аїр злаковидний. Аїр звичайний (Acorus calamus) має характерний пряний запах, поширений в Європі, Азії, Північній Америці. В Україні зростає в лісовій і лісостеповій зонах (крім Карпат і Донецької обл.), на болотах, болотистих луках, берегах і мілководдях річок, озер, стариць. Аїр злаковидний (Acorus gramineus) вирощують як декоративну рослину. Кореневище аїру містить ефірну олію, яку застосовують у медицині як тонізуючий і шлунковий засіб, у парфумерії та в лікерному виробництві.

Практичне значення

У 19 ст. висушені і зацукровані кореневища аїру звичайного вживали як ласощі; висушене подрібнене кореневище застосували разом із порошком вугілля для очищення води, непридатної для пиття. Кореневище аїру злаковидного використовують у кондитерській промисловості, медицині. Аїр культивують у багатьох країнах як бордюрну й кімнaтну рослину. Татаро-монгольські воїни під час походів возили з собою мішки з кореневищами аїру, які розкидали по водоймах і болотистих місцях. Це, можливо, пояснює його місцеву назву — «татарське зілля». За традиціями українського народу, аїр використовують для прикрашання житла у День Святої Трійці.

Література

  1. Ковалева Н. Г. Лечение растениями. Очерки по фитотерапии. Москва : Медицина, 1972. 356 с.
  2. Жизнь растений: В 6 т. Москва : Просвещение, 1981. Т. 6: Цветковые растения. 543 с.
  3. Гродзінський А. М. Лікарські рослини. Київ : УРЕ, 1989. 542 с.

Автор ВУЕ