Аристоксен

Аристоксен.png

Аристоксéн (Аристоксен Тарентський, Арістоксен; грец. Ἀριστόξενος ὀ Ταραντίνος; бл. 370/60, м. Тарент, тепер. м. Таранто, регіон Апулія, Італія — після 300 до н. е., м. Афіни, тепер Греція) — філософ-перипатетик і вчений, засновник біографічного жанру, теоретик музики; Стародавня Греція.

Аристоксен

(Ἀριστόξενος ὀ Ταραντίνος)

Справжнє ім’я Аристоксен Тарентський
Рік народження бл. 370/60
Місце народження Таранто
Рік смерті після 300 до н. е.
Місце смерті Афіни
Напрями діяльності біографістика, теорія музики, філософія
Традиція/школа перипатетики

Батько і вчитель Аристоксена — музикант Спінтар — був близьким до Архіта Тарентського. Відомо, що вчителями самого Аристоксена були представники піфагореїзму Ксенофіл, Ехекрат та ін., учні Філолая й Евріта.

Після перебування на п-ові Пелопоннесі (поліси Мантінєя, Коринф) мислитель приєднався до аристотелівського Лікею. Після смерті Аристотеля, ймовірно, залишився в Лікеї, читав лекції з музики. Поділяв погляди піфагорійців на цілющу силу музики. До логіки, фізики, метафізики — центральних предметів теоретичних міркувань у перипатетиків — виявляв значно менший інтерес. Прагнення філософа зберігати дистанцію від будь-яких авторитетів позначилося, зокрема, у тому, що у вченні про душу він відкидав погляди Аристотеля, поділяючи при цьому концепцію піфагорійців, за якою душа є «гармонією» тілесних елементів, а тому — смертна.

З ім’ям Аристоксена повязують початок жанру біографістики філософів (Піфагора, Сократа, Платона тощо).

Серед огрому праць Аристоскена (їх налічується 453) лише бл. 30 збереглися у фрагментах і свідченнях, 2 майже повністю — «Начала гармоніки» та «Начала ритміки». За винятком теоретичних трактатів з музики, більшість його творів, що дійшли до наших часів, призначені для широкого кола читачів.

Значуще вплинув на розвиток античної науки про музику та естетики.

Праці

  1. Элементы гармоники / Пер. Ю. Н. Холопова // От Гвидо до Кейджа. Москва : НПФ «ТС-Прима», 2006. С. 315–338.
  2. Элементы ритмики / Пер. и прим. Е. В. Афонасина // Афонасин Е. В., Афонасина А. С., Щетников А. И. Mousike tekhne. Очерки истории античной музыки. Санкт-Петербург : Изд-во РХГА, 2015. С. 127–147.

Література

  1. Barker A. D. Music and perception: A study in Aristoxenus // Journal of Hellenic Studies. 1978. Vol. 98. Р. 9-16.
  2. Gibson S. Aristoxenus of Tarentum and the birth of musicology. New York : Routledge, 2005. 267 pp. Афонасин Е. В. К истории восприятия времени: Аристоксен о ритме // Философия науки. 2015. № 2 (65). С. 99–118.

Автор ВУЕ

В. Е. Туренко


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Аристоксен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аристоксен (дата звернення: 4.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
13.06.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ