(Перенаправлено з Апостольська Столиця)

Апостольська столиця

Апо́стольська столи́ця (лат. Sedes Apostolica, італ. Santa Sede) — офіційна назва Святого престолу як духовного керівного центра Католицької церкви і самостійного суб’єкта міжнародних правовідносин.

Особливий міжнародно-правовий статус Ватикану (розташований в анклаві м. Рима, Італія) полягає в тому, що він є допоміжною суверенною територією Святого престолу, а не суверенною державою у звичному розумінні. Латеранські угоди 1929, які визначили правовий статус Ватикану, наділили абсолютним суверенітетом саме Святий престол — Папу Римського та Римську курію як носіїв вищої влади в Католицькій церкві. Визначення Святого престолу регламентовано Каноном 361 Кодексу Канонічного права («Codex Iuris Canonici»; 1983), де під цим терміном («Апостольський» або «Святий престол») розуміється не тільки римський понтифік, а й Державний секретаріат, Рада із зовнішніх справ Церкви та ін. відомства Римської курії.

Назва «апостольський» в церковно-історичній традиції вказує на те, що ця територія пов’язана з діяльністю апостолів Христа. За церковною історією, в м. Римі перебували апостоли Павло (у 42) і Петро (між 59 і 61), тут прийняли мученицьку смерть. Від апостола Петра, який вважається першим папою, ведеться відлік наступних римських єпископів.

Уперше назва «Апостольська столиця» вживається за понтифікату Сиріція. З ім’ям цього Папи пов’язують перші папські декреталії, які набули законодавчого статусу (до нього папські послання були лише приватними або пастирськими).

Саме під назвою «Апостольська столиця» стоять підписи Ватикану на міжнародних правових актах. Традиційно офіційним представником Апостольскої столиці є Державний секретар (Secretaria Status), безпосередніми учасниками міжнародних угод є також нунції, які презентують Апостольську столицю у національних Католицьких церквах (на території різних держав) або перед державами і публічною владою, до яких направлені.

Як духовний керівний центр Католицької церкви, а це — понад 1,2 млрд вірян в світі, Апостольська столиця є впливовою моральною й духовною силою на міжнародній арені.

Джерела

  • Кодекс канонического права. Москва : Институт философии, теологии и истории св. Фомы, 2007. Кан. 361. С. 169.

Література

  1. Хоружий Г. Ватикан: історія і сучасність. Львів : Місіонер, 2007. 280 с.
  2. Шлюндт Н. Ю. Международный характер конкордатов // Фундаментальные исследования. 2014. № 9–6. С. 1378–1382.
  3. Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 1: Римські єпископи (папи) від перших століть християнства до розділення Східної і Західної церкви у 1054 році. 392 с.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Апостольська столиця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Апостольська столиця (дата звернення: 2.07.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
26.05.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ